Ця прес-конференція могла й не відбутись. Швидше за все, ця прес-конференція й не мала відбутись.
Декілька днів тому на сайті Федерації футболу України з’явилось дуже дивне повідомлення, в якому представникам ЗМІ потрібно було відправити запитання на вказану електронну адресу. Чомусь запитання обов’язково мало бути три, а представник конкретного ЗМІ тільки один. Найкращі запитання, мабуть, були б поставлені президентові ФФУ, а за авторами найгірших почали б слідкувати особливо. Не дарма треба було залишити контактні дані. Така ідея мала безглуздий вигляд, що навіть серйозно злитись ніхто не зміг — тільки насміхались.
Потім Андрій Павелко сказав, що це не він, у нього, мовляв, навіть не спитали, та анонсував зустріч для підведення підсумків сезону.
«Хватит жить по-старинке». Слова, ніби з передвиборчого слогану Андрій Павелко сказав щодо іншого. Проте вони були гарним описом усього заходу. Замість традиційної прес-конференції, президент ФФУ розповів про свої досягнення за рік, похвалив «усю команду ФФУ» та відповів на декілька запитань журналістів. А після цього спілкування перейшло у формат неформальних бесід без мікрофонів та краваток.
Не вперше Павелко хоче себе показати перед журналістами саме таким. Він кожному потиснув руку, з деким по-братньому обійнявся та не відмовляв у спілкуванні нікому. Для України це взагалі дуже дивно, коли хтось з настільки серйозною посадою поводить себе, ніби хоче бути твоїм другом. Особливо контраст виникає після часів правління Анатолія Конькова.
Відкритість та простота — досить жити по-старому, треба жити по-нов… Ой, хтось таке вже говорив.
Але найголовнішим у цьому неформальному спілкуванні має бути реакція на реакцію. Павелко говорив фразу про «нашу спільну справу», і тепер треба зрозуміти, що в обличчі журналістів та взагалі небайдужих до футболу людей треба отримати союзників, а не лише тих, хто буде цілувати інтимні місця за будь-якої нагоди. Часто журналістів саме такими в Україні і сприймають.
Безпосередньо у самому виступі президент ФФУ не говорив чогось екстраординарного. Зрештою, саме цього й чекають від останньої прес-конференції року — підсумків. Серед досягнень Павелко відзначив здобуття фіналу Ліги чемпіонів, який пройде в 2018 році у Києві, а також повернення міжнародних матчів до Одеси та Харкова.
«Ми повертаємо довіру вболівальників збірної України після провального виступу на Євро-2016», — додав також Павелко, нарешті назвавши речі своїми іменами без всілякого згладжування кутів. Про національну збірну згадок, загалом, було не дуже багато. Хіба одне з питань стосувалось можливого рішення щодо заміни Михайла Фоменка на Андрія Шевченка ще до Євро. «З моральної точки зору було б несправедливо не дати шанс тренеру, який вивів команду на чемпіонат Європи».
Ледь не головною темою вечору стала чергова презентація нової компанії ФФУ, яка буде займатись побудовою стадіонів зі штучним покриттям. Сам Павелко тільки вчора відкрив стадіон у Бердянську, а в 2017 році обіцяє 500 майданчиків по всій Україні (25 на 45 метрів) та декілька футбольних полів стандартних розмірів. Якщо ФФУ вдасться виконати усі плани, то дуже скоро Україна буде переповнена майданчиками з якимось неймовірно якісним штучним покриттям. Але з оцим «якщо» завжди так багато проблем виникає…
Анонсував Павелко створення компанії, яка буде продавати квитки, аби не було скандальних історій останніх років з махінаціями та славною компанією UFI.
Це вже два комерційних проекти під крилом Федерації футболу, неприбуткової організації, до речі.
Безперечно, на таких подіях доповідач говорить про добре, а погане або обходить стороною, або перетворює його на добре (як з невдалим виступом збірної на Євро та прогресом потім). У Франції був провал, але ж після нього прогрес, а тому все добре.
Андрій Павелко дуже вигідно для себе розставляв акценти. Десь така зміна наголосів стосувалась і інших неприємних моментів. В Україні проблеми з рівнем чемпіонату та усім іншим, але Павелко говорить, що в наступному будуть намагатись зробити краще. Як і з інститутом збірних. Як і з жіночим футболом.
Як і з проблемою матчів з фіксованими результатами. Президент ФФУ розповів, що йому багато хто вказував на цю проблему. «Зокрема до мене приходив Колліна та говорив, що треба щось з цим робити, а то можна втратити футбол». Великі сподівання Павелко покладає на нового члена своєї команди Франческо Баранку. «Я звернув увагу, що він дорожить своєю репутацією та не буде просто відбувати номер. Для нього це дуже серйозний виклик — постаратись змінити систему у рамках хоч однієї країни». Також Павелко погодився, що у Баранки багато роботи та відзначив, що без загальної допомоги нічого не вийде.
«Сподіваюсь, двоє італійців зможуть знайти спільну мову». Багато хто не дуже довіряє П’єрлуїджі Колліні, тому ледь стримувався, аби не засміятись після цієї фрази ще під час прес-конференції.
І з фіксованими матчами, і з поведінкою вболівальників все не так просто. Так званий «закон Павелка» є, але сам його автор відзначає, що він поки що не працює. Той же Баранка повинен допомогти у його удосконаленні. У 2016 році було добре видно, що лише доведення вини не вистачить для покарання. Обвинувачені гравці та клуби отримали тільки «загальний осуд» та навряд чи особливо знітились з цього приводу.
Але знову ж таки, говорити про проблеми варто не тільки через призму їх вирішення. Світ не ділиться надвоє: щось гарне та щось те, що ми виправимо згодом. Є й погане. І його багато. Його більше, ніж треба.
Павелко відразу сказав, що готовий відповідати на всі неприємні запитання, але кожного разу говорив, що знає про якусь проблему та запевняв, що треба почекати трохи, аби це вирішилось. Дайте трохи часу і все буде добре — найголовніший меседж всього спілкування.
Заради цього й збирались. Заради цього й збирали, власне.
Источник: sportarena.ua
Добавьте «sportarena.ua» в свои избранные источники ⟶ Google News Подписаться