Худоб’як: «Коли йшов з Карпат, був шокований поведінкою Смалійчука»

Українську Прем’єр-лігу продовжують покидати футболісти, які в останні роки були лідерами команд УПЛ та своєю грою привертали бодай якусь публіку на трибуни. Після сумної лихоманки, в яку потрапили Карпати останнім часом, львівський клуб також зазнав подібної втрати – Левів покинув півзахисник Ігор Худоб’як, насправді знаковий та, можна сказати, легендарний гравець для Карпат.

Наступний рік хавбек відіграє в найбільш українському клубі світу поза межами України. Взимку до казахстанського Акжайика Володимир Мазяр крім Худоб’яка запросив воротаря Євгена Боровика, захисників Сергія Басова та Юрія Путраша, півзахисника Андрія Ткачука і нападників Максима Фещука та Адерінсолу Есеолу. Про те, що чекати від 33-річного Худоб’яка в казахському клубі та як тривав процес розлучення з Карпатами, екс-капітан львів’ян розповів в інтерв’ю Sport Arena.

«Хотів піти з Карпат після першої частини чемпіонату. Але в результаті все затягнулося на два місяці, клуб хотів отримати за мене гроші, і потім я фактично сам себе викупив»

— Ігоре, як встиг обжитися в Акжайику?

— Нещодавно підписав контракт на рік, вже три тижні на зборах з командою в Туреччині. Вилітаємо потім в Казахстан, в Уральськ, який представляє Акжайик. Завдання команди на 2018 рік – бути в середині таблиці і провести сезон без думок про боротьбу за виживання. З того, що встиг побачити на зборах, Акжайик – добротна команда, місцеві гравці також доволі кваліфіковані. Проте чемпіонат, звісно, все покаже.

— Акжайик тепер найбільш українська команда в Казахстані та найближчих регіонах. Ця обставина мала значення, коли йшов туди?

— Це, власне, був один із ключових мотивів. Крім того, багато консультувався про Казахстан в друзів і знайомих. Колись в цій команді грав воротар Слава Котляр, звісно, у Фещука питався.

—  Мазяр визначився, де буде використовувати тебе в Акжайику?

— Поки що в центрі поля на зборах грав – під нападаючим і класичного опорного хава.

— Ти мав тільки недовготривалий вояж до Ростова в своїй карпатівській кар’єрі. Що може відлякувати в Казахстані – великі відстані, спека влітку чи штучні поля?

— Нічого взагалі не лякає, нормально налаштовуюсь на чемпіонат. Хочу показати, що ще мене рано списувати, хочеться радувати вболівальників перемогами.

— Усі чекали, що Худоб’як змінить клуб в грудні-січні, але тоді ти поїхав на збори із Карпатами. І тільки пізніше з’явилася новина про Акжайик. Усе сталося спонтанно?

— Я знав точно, що піду взимку із Карпат і хотів зробити це відразу після завершення першої частини чемпіонату. Говорив із керівництвом, але мене не відпускали, хотіли, щоб за мій трансфер гроші заплатили. Це все тягнулося два місяці, і Карпати, звичайно, трохи попсували настрій. Було декілька варіантів – з Європи та України, але все дуже довго тягнулося.

— Як все вирішилось в результаті?

— У результаті вийшло так, що фактично я сам себе викупив у Карпат. Мені були винні п’ять зарплат, але три я вибачив і отримав статус вільного агента. Проте дві зарплатні мені ще боргують.

— Взимку була ще інформація про Худоб’яка та Верес…

— Мав розмову з Юрієм Віртом, він казав, що не проти бачити мене у Вересі. Але так сталося, що після того в клубі з ним попрощалися, і на цьому все закінчилося, варіант відпав. Звичайно, була приємна увага цього тренера.

«Не ображаюся на фанатів Карпат за відібрану футболку. Але було образливо, коли почали лізти до дружини, яка була на матчі разом з дітьми»

— Який фактор в першу чергу викликав бажання покинути Львів?

— Я вже бачив, що не буду грати, бо керівництво ставить на молодих, омолоджує склад. Там є завдання, щоб хтось з новачків вистрелив і можна було їх продати, аби заробити гроші. Тому я знав, що піду, просто не думав, що Карпати так вчинять зі мною. Я був шокований поведінкою свого земляка Смалійчука.

— Є така заїжджена фраза – «хочеться забути чи викреслити з життя». Її можна застосувати стосовно твоєї другої половини 2017 року в Карпатах?

— Можна сказати й так, що все трохи пішло шкереберть. Після поразки від Вереса (1:6) і вильоту з Кубка України, можна сказати, в клубі «почався шторм». У вересні різні емоції накопичилися, і тоді на багатьох людях поставили хрест в Карпатах. Напевне, мені треба було раніше іти та й серйозніше ставитися до стосунків з клубом. Адже у мене, наприклад, якихось перестраховок юридичних в контракті не було. Але ніяк не думав, що Карпати можуть негарно поступити стосовно мене.

— Коли почали закрадатися сумніви стосовно гри команди в майбутньому?

— Мінімальні виникли, коли Боровика і Дітятьєва забрали зі зборів у Польщі – я того ніяк не зрозумів. Наприклад, по Боровику, після такої його хорошої весни в Карпатах. Хоча з Наварро і його тренерським штабом добре працювалося. Але все перекреслив матч із Вересом.

— Чимало кажуть, що чимало на ситуацію в клубі впливав Даріо Друді, втручаючись в роботу тренерів.

— Якби, може, Друді менше влазив у справу, то все було б інакше… А так він втручався у всі тренерські справи, бо дуже хотів ще й тренувати. Але ж тренером в нас був Наварро. Одного разу в матчі з Олімпіком в Києві у перерві вони заледве не побилися в роздягальні. Як в таких умовах нормально грати і тренуватися? Це вплинуло на те, що Наварро не хотів залишатися, хоча, вважаю, якби йому ніхто не заважав, він мав би перспективи.

— Тримаєш ще образу на вболівальників Карпат стосовно того епічного випадку із зніманням футболки?

— Абсолютно ні, що ви?! Я взагалі не вважав це якимсь скандалом стосовно мене, бо вболівальники тоді мали право жорстко реагувати. Ми погано грали. Інша річ, що до дружини були претензії. Образливо було, що лізли до дружини, яка була з дітьми на матчі. Вона в емоціях написала у Facebook, почався новий скандал… А по мені – вболівальники просили зняти футболки клубу, аби показати, що ми не заслуговували на той момент носити форму Карпат. Ми згодом зустрічалися, фанати були в нас на базі перед кубковим матчем з Прикарпаттям. Тоді ми потиснули один одному руки. Взагалі, з вболівальниками в мене не було жодних проблем.

— Наскільки все могло б інакше у твоїй кар’єрі статися, якби не відставка Олега Дулуба влітку минулого року?

— З Дулубом було не все так просто, коли він прийшов у Карпати. Але взимку після зборів і під час чемпіонату налагодилося. Навесні 2017-го в нас, може, й не було гри, якої хотіло бачити керівництво, але ми набрали дуже багато очок, не вилетіли і дали результат. Вважаю, що якби Дулуб лишився, то Карпати зараз точно боролися б за першу шістку. Це стовідсотково кажу вам.

— Чув, що Дулуб горою стояв за футболістів…

— Були такі моменти. Але просив, щоб і ми відповідали взаємністю – давали результати. Так було в кількох вдалих матчах.

— За Карпатами однаково продовжуватимеш стежити? Є просвіт в ігровому плані у команди?

— Мені здається, що там єдина надія – на хлопців. За досвідченого тренера хлопці будуть стояти. Там всім керує Друді, то не знаю, як хлопці дадуть цьому раду. Хочеться, щоб команда грала добре і, по можливості, щоб футболістів продавали і вони йшли в кращі клуби.