Феномен Віктора Мозеса

Вболівальники Челсі повинні чітко пам’ятати цей момент під час цьогорічної передсезонної підготовки, коли найбільш яскравим гравцем у групі атаки команди почав здаватися Віктор Мозес. Зайва вага Едена Азара, важкуватість Вілліана після Копа Америка та відновлення Оскаром кондицій після травми, певна річ, зробили свою справу, однак Жозе Моурінью навряд чи сприйняв цей сигнал як позитивний: у тебе не може бути все гаразд, якщо твоїм найкращим гравцем здається Віктор Мозес.

Усе це, щоправда, мало стосується власне форми футболіста збірної Нігерії. Мозес з’являвся на полі у трьох матчах Челсі на Міжнародному кубку чемпіонів, товариському турнірі в Сполучених Штатах, і взяв безпосередню участь у двох гольових комбінаціях команди Моурінью. Понад те, вінгер чи не вперше в футболці Челсі почав брати на себе гру, не соромлячись йти в дриблінг, і здивував небаченою раніше солідністю. Дійшло навіть до того, що в критичний момент матчу проти Арсенала за Суперкубок Жозе Моурінью вирішив піти ва-банк за рахунок заміни капітана Джона Террі (шаблон, виявляється, проглядався вже тоді) на Мозеса, віддавши таким чином йому перевагу перед Хуаном Куадрадо.

Та невдовзі з Мозесом трапилось те, що вже неодноразово перекривало йому дорогу до когорти основних футболістів Челсі, – його підвела травма. Матч проти Суонсі він просидів на лаві для запасних через серію вимушених замін, пов’язаних із грою Синіх у меншості, а зустрічі з Манчестер Сіті та Вест Бромом пропустив через пошкодження паху. Катастрофічна несвоєчасність цих проблем зі здоров’ям, насправді, стала синонімічною до всього періоду кар’єри нігерійця в західному Лондоні. Саме через це всіх новачків, яких Челсі останнім часом купує з метою закриття проблемного правого флангу атаки, вболівальники Синіх звикли міряти за Віктором Мозесом. Планка ця, очевидно, є вкрай низькою.

Усе настільки погано, що після того, як у січні Стамфорд Бридж у пошуках ігрової практики залишив Мохамед Салах, за ним закріпилось клеймо “єгипетського Мозеса”. Залишаючи простір для жартів на біблійську тему, варто сказати й про те, що виконавець, який переїхав до Лондона за умовами контракту з Фіорентиною з приводу трансферу Салаха, Хуан Куадрадо, також відчув на собі тінь попередника. “Колумбійський Мозес” Куадрадо врешті своє прізвисько виправдав. Проблеми почалися після того, як у матчах плей-оф Ліги чемпіонів проти ПСЖ Моурінью не ризикнув довіритися 27-мільйонному новачку. Звична на перший погляд річ (навіть найдорожчим футболістам планети потрібен період акліматизації) повинна була викликати більше запитань ще у березні: достеменно відомо, що під час зимового трансферного вікна нового правого півзахисника Челсі вибирав із двох футболістів – Куадрадо і Педро; зрештою ж англійці зробили вибір на користь першого через те, що Хуан не був заграний за Фіорентину в Лізі чемпіонів. Увінчує цю історію ще одна деталь: минулого літа чвертьфіналіст чемпіонату світу мав усі шанси приєднатися до Педро в Барселоні.

Розповідаючи про невдалий період кар’єри Хуана Куадрадо в Лондоні, втім, треба заздалегідь зазначити, що цілісного враження за неповні півроку на Стамфорд Бридж він скласти не зміг. Частково це була його проблема: журналіст The Guardian Барні Роней влучно підмітив, що інколи Куадрадо скидався на футболіста, який не лише комунікував, а й грав у футбол з допомогою перекладача. Частково ж колумбієць став жертвою обставин. Жозе Моурінью навряд чи лукавив, коли пояснював своє рішення обмежитися в минулому сезоні рекордно малою кількістю футболістів – гравці основи Челсі фантастично провели першу половину сезону, тому у менеджера не було потреби проводити ротацію. Зрозуміло, що футболістові, який поповнив склад майбутнього чемпіона Англії в січні, влитися до такого колективу було вкрай складно.

Жодного забитого м’яча або асиста і жалюгідні шість створених нагод у дюжині матчів – ось показники Куадрадо в Прем’єр-лізі. При цьому, щоправда, варто сказати й про те, що оцінювати футболіста за кількома місяцями в одному клубі все ж не зовсім правильно. Отримавши влітку знаковий для Челсі одинадцятий номер, Куадрадо міг сподіватися на ще один шанс від Моурінью, але після підписання Синіми контракту з Педро погодився на пропозицію Ювентуса повернутися до Серії А на правах річної оренди.

Повертаючись до порівняння Хуана Куадрадо з Віктором Мозесом і Мохамедом Салахом (успіх якого в Італії колумбієць, певно, і прагне повторити), варто сказати, що ці паралелі насправді є вирваними з контексту. Річ у тім, що проблема Челсі з правим флангом півзахисту насправді є хронічною і добре задокументованою. Для того, щоб довести, наскільки глибоким є її коріння, можна пригадати, що останнім футболістом лондонців, який міг назвати цю позицію своєю, був дехто Саломон Калу – основний правий вінгер команди Роберто Ді Маттео, яка привезла на Стамфорд Бридж Кубок чемпіонів.

Ще одна показова деталь: новина про від’їзд Куадрадо на офіційному сайті Челсі сьогодні з’явилася з різницею в кілька годин зі сповіщенням про чергову оренду Марко Маріна. Німецький півзахисник перейшов до складу лондонців одразу після мюнхенського фіналу Ліги чемпіонів, але мотивація цього трансферу залишається незрозумілою і досі. Звинувачувати головного європейського мандрівника (за останні три роки Марін встиг пограти на правах оренди в Іспанії, Італії та Бельгії, а сьогодні погодився на варіант із Трабзонспором) не варто: після нього цю місію провалили футболісти штибу Кевіна Де Брюйне та Андре Шюррле. Використання ж на правому фланзі Раміреса та Лоїка Ремі (у передсезонці крім них Моурінью награвав праворуч і Бертрана Траоре з новачком Кенеді) свідчить про те, що “Особливий” не надто задоволений на цій позиції і Вілліаном. Наполеглива вимога частіше пробивати по воротах, а також нещодавні експерименти з бразильцем на позиції під нападником цю думку підтверджують.

Один із найкращих футболістів в історії Челсі – властиво, гравець правого флангу атаки – Пат Невін, утім, не схильний драматизувати цю ситуацію. У своїй регулярній колонці він нагадує про специфічні методи роботи Жозе Моурінью та акцент португальського спеціаліста на особисті стосунки з підопічними. Минулі ж невдачі різних виконавців на цій позиції він схильний пояснювати іншим чинником: неминучими порівняннями з футболістом, який присвоїв собі протилежний фланг, Еденом Азаром. Підписання Педро, своєю чергою, Невін сприймає як намір Моурінью нарешті вирівняти фланги атаки.

Та що може дозволити іспанцеві досягти успіху там, де зазнали невдачі стільки цікавих футболістів? По-перше, суттєва різниця у віці з Азаром (у це важко повірити, але Педро, який на наших очах дебютував у золотому сезоні Барселони, у липні відсвяткував 28-й день народження) чітко розставляє пріоритети; та й навряд чи людина, яка встигла виграти всі головні трофеї світового футболу, злякається конкуренції з бельгійцем. По-друге, як зазначає Невін, колишній футболіст Барселони надає атаці Челсі нового виміру. Педро з однаковим успіхом може виконувати роль типового вінгера, головною метою якого є розширення фронту атаки, а також більш прямого флангового виконавця – показники забитих голів іспанця говорять самі за себе. Ну і зрештою, новий сімнадцятий номер Челсі (із цим же номером знайомство з клубом починав і Азар) вже встиг продемонструвати готовність допомагати новій команді тут і зараз: у неділю він відзначив свій дебют не лише голом та асистом, а й довірою від менеджера – у першому ж матчі Педро отримав від Моурінью настанови з приводу гри під час стандартів суперника. І все це, варто зазначити, у прохолодний дощовитий вечір на Хоторнс.

Не варто, проте, концентруватися на тому, що Педро повинен був поповнити склад Челсі ще в січні. Зрештою, в такому разі він не зміг би стати володарем требла і попрощатися з Барселоною символічним м’ячем у фіналі Суперкубка УЄФА. Відповідно і Хуан Куадрадо повинен вірити у те, що все, що трапляється в його житті, врешті буде на краще.