Збірна Польщі – очима нашого легіонера

24-річний ковелець Тарас Романчук навіть не грав у рідній країні на професіональному рівні, однак у юному віці опинився у Польщі і вже чотири роки виступає там. Розпочавши із нижчих ліг, він дістався Екстракляси. У складі Яґеллонії із Білостока став бронзовим призером чемпіонату Польщі, дебютував у єврокубках.

Нині на прохання нашого сайту він познайомить читачів Sport Arena із національною командою Польщі, адже за час виступів встиг перетнутися із більшістю її гравців у матчах місцевого чемпіонату, а з деким із них грав і в одній команді.

– Тарасе, почнемо із прикрого. Задумуючи нашу з тобою розмову, мав думку, що наш матч із поляками стане для нашої збірної ключовим у групі – напевно, й наші сусіди так вважали. Наразі ж цей матч уже не має турнірного значення. Як польські фахівці і преса сприйняли наш передчасний виліт?

– Поляки дуже здивовані – тут дійсно очікували особливо напруженої гри з Україною. Утім, наша невдача не перекриває в пресі уваги до їхньої рідної збірної. У Польщі зараз панує абсолютно неймовірна атмосфера. Скрізь висять національні прапори, на кожній машині – вимпели, наклейки. Люди ходять у футболках улюблених футболістів. Повсюди тільки й мови, що про Кадру та її перспективи. На телебаченні, радіо – низка тематичних програм. Радіо-шоу телефонують простим людям, запитують про збірну, просять заспівати гімн. Не буде перебільшенням сказати, що тут уся країна живе футболом і вірить у свої великі успіхи на цьогорічному чемпіонаті Європи.

– Ти добре знаєш польський футбол і збірну зокрема. Що тебе здивувало у грі Кадри?

– На Євро-2016 у поляків дуже сильна гра оборони, адже Польща – одна із лише кількох команд на турнірі, яка не пропустила у двох турах м’ячів, та ще й граючи проти чемпіонів світу. Для того самого Паздана, який ще рік тому нікому не був відомий, це був матч життя. І він дуже гідно зіграв проти німців.

– Раніше у збірній Польщі траплялися проблеми з колективним духом. Скажімо, натуралізованих Обраняка, Бьоніша звинувачували у відсутності патріотизму, незнанні мови. Мали претензії до тренера Бенхакера. Ставили питання про неповну самовіддачу легіонерів. Нині з атмосферою у Кадрі все гаразд?

– Мені здається, що нині збірна Польщі зовсім інша, і все з нею в порядку. Головний тренер Навалка – поляк, він знає усіх цих хлопців, як тренер Ґурника (Забже), перетинався з ними в чемпіонаті країни. Тож вся польська збірна нині єдина у прагненні досягти хорошого результату на чемпіонаті Європи, і про жодні скандали чи непорозуміння нема й мови.

– Привертає увагу до себе Левандовськи – це найзірковіший гравець збірної Польщі, можливо, один із найбільш статусних форвардів сучасної Європи. Чому ж він при цьому все ще не відкрив лік своїм голам, хоча начебто й працює на полі з повною самовіддачею?

– Мені здається, що голи Левандовського ще попереду. Погоджуся з вами, що він – нападник працьовитий, старається, тож успіх ще прийде.

– Польська команда – чи не єдина на цьому турнірі, яка системно грає в два нападники. Проти України також буде застосована схема 4-4-2, чи можемо очікувати сюрпризів? Скажімо, з появою чистого атакувального хавбека замість одного із форвардів чи відмовою від одного з опорників на користь чистого креативного центрального напівоборонця?

– Турнір Євро-2016 досить швидкоплинний, тож тренер Навалка нічого радикального не буде робити зі складом, а випустить той же, що й у попередніх зустрічах. Тим більше, що у поляків є реальний шанс на перше місце, тож вони зіграють найбільш бойовим складом.

– У поляків чудова досвідчена група воротарів – Щенсни, Фабіянськи, Боруц. Перший грав у стартовому турі, але травмувався. Другий прекрасно відпрацював проти німців. Третій поки не використовувався. Кого з них нам варто очікувати?

– Наскільки я знаю, у польських медіа обговорюють травму Щенсного у матчі з північноірландцями. Він – основний, тож коли видужає – гратиме знову. От тільки чи зважиться Навалка замінювати Фабіянського, котрий справді видав дуже переконливий матч проти Німеччини? Маю сумніви.

Насправді у поляків дуже сильна воротарська школа, і можна збирати збірну із самих голкіперів, і вона була б дуже сильною. Польські воротарі грають у Німеччині, Італії, інших сильних чемпіонатах. У місцевій Екстраклясі чимало чудових голкіперів. Навіть у нас у Яґеллонії 18-річний Бартломей Дранґовськи побував на тестах у Фіорентині, і є великі шанси, що залишиться там після перегляду. Тобто, вся Європа знає польську воротарську школу, і європейські клуби з юності «ведуть» місцевих голкіперів.

– Наші українські тренери залишилися в захваті від гри центру оборони Польщі проти Німеччини, назвавши пару Ґлік – Паздан однією з найкращих на Євро-2016…

– Чесно кажучи, я дуже переживав за Паздана – це мій недавній одноклубник, він від нас, із Яґеллонії, перейшов у варшавську Легію. Але, як бачимо, перехід на найвищий рівень він витримав. Це добротний центральний захисник, який добре грає обома ногами, непоступливий у боротьбі, агресивний, добре займає позицію. І при своєму невисокому зрості дуже добре грає головою. Ґлік – це взагалі зірка оборони, з його досвідом виступів у Серії А це був певний вибір Навалки. Тож, звісно, рівень їхній був добре відомий, але все одно стало сюрпризом, наскільки вдало вони зіграли стартові два тури.

– Є певний дисонанс між флангами оборони. Піщек, зіграний із Блащиковським ще з часів дортмундської Борусії, активно долучається до атак і грає візуально значно вище за Єнджейчика. А той діє дещо скутіше. Чи це ситуативне враження, зумовлене суто свободою на фланзі й силою візаві на своїй бровці?

– Взагалі, Єнджейчик є правим захисником. Ліворуч його поставили тому, що справа конкуренцію у Піщека виграти нереально, а зліва лишається один хіба Вавжиняк, який уже минає вік свого розквіту. Єнджейчик робить свою роботу, і тренери ним задоволені. Тим більше, над ним грає Ґросіцьки, гравець особливо яскравий, котрий потребує під собою надійного гравця.

– Загалом, флангова робота поляків вражає. Тим більше, що і Ґросіцьки, і Блащиковськи ще не так давно переживали складні часи – перший шукав себе у Ренні, другий боровся з травмами. Можна сказати, нині обидва на піку форми?

– Ґросіцьки – так, у нього у Франції був вражаючий сезон, часто, навіть виходячи на заміни, він забивав вирішальні м’ячі. А от Блащиковськи, вважаю, чотири роки тому був навіть яскравішим. Добре, що травми його оминають, тому що без нього гра поляків була б менш яскравою.

– Наші фахівці відзначали також молодого Капустку. Чи не може бути так, що він вийде проти нас замість Ґросіцького?

– Думаю, Ґросіцькому дадуть грати, щоб він набрав форму до плей-оф. Капустка – молодий, перспективний, його хвалять за ті фрагменти гри, які він демонстрував в окремі моменти. Але коли граєш проти нього в чемпіонаті, не бачиш чогось надзвичайного. Тому, можливо, його прибережуть для заміни по ходу гри.

Взагалі, у поляків багато нині гравців рівня і віку Капустки. От у нас у Яґеллонії є 19-літній Кароль Швідерськи – на мою думку, він міг би не гірше заграти за збірну.

– Крихов’як прибув на чемпіонат континенту уже двохразовим переможцем Ліги Європи. Виправдовує свій високий статус?

– Після першої гри польська преса дуже його хвалила. Роботу свою він робить добре, ретельно, відповідально. До того ж, у нього хороший напарник – Мончинськи, котрий повернувся у краківську Віслу з Китаю. Він довго заліковував травму, але також встиг відновитися до чемпіонату Європи.

– Серед варіантів протидії Україні, які прогнозують вітчизняні фахівці, є й вихід додаткового півзахисника замість одного із форвардів. У Кадри в розпорядженні є атакувальний хавбек, який може так зіграти?

– Міг би вийти молодий Лінетти із познанського Леха. Він раніше грав опорного, але нині все більше діє на атаку. Навалка може надати йому шанс, адже це футболіст нового покоління, який потребує ігрової практики.

– У виконанні поляків ми бачили дуже хорошу атакувальну гру, адже Левандовськи і Мілік контрастують одне з одним із взаємодоповнюють одне одного. Поляки задоволені, що ці двоє форвардів виходять одночасно, адже у відборі бували випадки, коли збірна грала й з одним Левандовським на вістрі…

– Так, тут покладають на дует форвардів великі надії. Ясна річ, Левандовськи – це вже велика зірка, але й Мілік багато забивав за Аякс, а це, вважаю, великий клуб, тож для молодого футболіста це чудовий старт. Мілік – технічний, невтримний, з чудовою лівою ногою. До того ж, коли здається, що атака вже захлиснулася, Аркадіуш може підтримати її другим темпом. Вважаю, нашому тренерському штабу варто придивитися до його гри, тому що в своєму стилі він унікум в нашій групі, його буде складно опікати.

– Інколи буває, що велика зірка, приїжджаючи у маленьку збірну своєї країни, вважає, що навіть своєю присутністю ощасливлює оточуючих. Здається, це не про Левандовського – він-то якраз ґарує на полі, не шкодуючи сил…

– Однозначно. Тут грає роль ще й його походження. Він сам із спортивної родини, його дружина – відома й титулована польська каратистка. Вона розробила для нього комплекс вправ, допомагає йому працювати над своєю фізикою. Підібрала правильну дієту. Тому Роберт завжди у тонусі, а бажання грати за збірну в нього ніколи не спадає.

– Ви вже п’ятий сезон у польському чемпіонаті, тож встигли за цей час зіграти проти більшості гравців із Екстракляси. Що скажете про них? Вони у збірній для «масовки», чи можуть здивувати, як той же Паздан?

– Думаю, «вистрелити» може кожен із них, і треба чекати небезпеки від будь-якого гравця польської збірної. Там була досить велика конкуренція, тож Навалка міг обирати і взяв тих, хто дійсно видав чудовий сезон у клубах. Йодловєц, Паздан, Вавжинєк – це більше захисного плану гравці. Агресивні, не бояться травм, карток, болю. Ноги не прибирають. Пешко – досвідчений крайній півзахисник, пограв у Німеччині. Старжинськи провів дуже хороший сезон за Заґлємбьє, після того, як його забирали у чемпіонат Бельгії. У весняній частині сезону він точно один з найкращих, адже після Локерена чимало забивав і віддавав передач. Стенпінськи – молодий, амбіційний нападник. Може поштовхатися, побитися з захисниками. Добре грає правою, лівою ногами, при стандартах. Досить технічний. Лінетти – розумний гравець, може несподівано підключитися до атак, віддати нестандартний пас. Мончинськи – головний напарник Крихов’яка – може зіграти й на атаку, але, коли ми востаннє грали проти його Вісли минулого сезону, він вперед не особливо підключався. У збірній грає у такому ж ключі, багато роботи виконуючи в центрі поля.

– Кого бракує нинішній збірній Польщі? Є якісь гравці, яких преса обговорює як тих, кого треба було брати на чемпіонат Європи?

– Зараз усі задоволені результатами, тому навіть не говорять про тих, кого не взяли. Знаю, що раніше в обороні основним був досвідчений Шукала, але взяли більш молодих. Міг би зіграти Рибус – але там травма. В цілому ж, повторюся, поляки нині дуже задоволені своєю збірною і не шукають у її виступах негативу.

– Нині, у дні невдач збірної, у нас заговорили про те, що український футбол розвивається неправильно. Порівняно з нами, у поляків більш активна співпраця на міжнародному трансферному ринку, їхні молоді гравці з юності в полі зору великих європейських клубів і часто опиняються там ще в 15-17 років, проходячи фактично футбольну освіту у грандах. Лігова система у Польщі серйозна. Чого ще Україні не вистачає порівняно з Польщею?

– Тяжко нині порівнювати наші дві країни, тим більше, якщо пам’ятати, що у нас робиться. Поки криза, поки бойові дії – футбол відходить на другий план. Та ще й коли чемпіонат скорочується, а заледве не третина його учасників вимушено грає в інших містах.

Чим Польща відрізняється? Молодих гравців не балують великими грошима, як в Україні. У нас можуть підписати футболіста, а потім тримати його в дублі, даючи вийти на заміну, у кращому випадку, в кубку чи в малозначимих матчах чемпіонату. А у польських клубах молодому гравцеві дають себе показати, однак якщо за півроку він себе не проявить – піде собі далі або побуває в оренді в нижчих лігах. Тут вимогливіше ставляться до своїх талантів.

Що ще добре? Дуже пристойні нижчі ліги. Перша ліга у поляків дуже сильна. Стадіони великі, заповнюються. Є бази, тренувальні поля. Матчі проводяться пізно ввечері при освітленні. «Кібіци» ходять дуже активно. Ще на початку 90-х поляки почали братися за свою інфраструктуру, а за останні півтора десятиліття взагалі багато набудували і стадіонів, і штучних полів. У них дуже міцний футбол. А коли є ось ця система – то можна й далі щось будувати.

– Як ваші одноклубники із Яґи сприйняли жереб, котрий звів Україну та Польщу в одній групі?

– Сміялися, жартували зі мною. Звісно, спершу вважали, що наш матч в третьому турі стане вирішальним. Зараз для нас це матч честі, а для них – зустріч, яка може дати їм перше місце. Цим все сказано, вважаю.