Одна група людей говорила між собою німецькою. Тут їх обігнали кілька чоловік, що розмовляли англійською. Не так давно з поїзда вийшли двоє хлопців, які говорили кристальною французькою. Важко уявити, що їх щось могло об’єднувати, але ця річ була – червоні футболки та турецький прапор.

Поряд один з одним тримались люди у футболках Галатасарая, спортивках Фенербахче та прапором Бешикташа.

Людей можна ділити за різними ознаками та не бачити спільних рис. У турків є принаймні є одна важлива річ: вони люблять свою країну та готові об’єднуватись, коли справа стосується інтересів Туреччини. Усі ці групи людей у інший день були б поділені, але у Лансі вони зібрались разом, аби підтримати свою збірну у важливому матчі проти Чехії.

Команда Фатіха Теріма розпочала турнір з двох поразок від Хорватії та Іспанії. Після двох турів тільки Албанія та Україна мали такі ж погані показники. Щоправда за новою системою у турків залишались шанси на вихід для наступного етапу. Для початку потрібно було виграти свій матч.

Насправді це завдання не виглядало таким вже простим. У матчі з лідерами Іспанією та Хорватією саме Чехія грала краще в порівнянні з Туреччиною. Чехи лише в кінці гри пропустили від Іспанії, а з Хорватією взагалі змогли взяти очко, хоча програвали по ходу гри 0:2. У Туреччини все було поганим: гра, результати та всілякі перспективи на прогрес. Фаворитом матчу була Чехія ще й через те, що суперники грали в одній відбірковий групі, і тоді команда Павла Врби була кращою

Проте у Туреччини було одна суттєва перевага – її жителі не вміють керувати своїми емоціями. У звичайній ситуації це призводить до великих проблем. Футболісти можуть побитись на тренуваннях та мають багато інших проблем. Неспокійна вдача зазвичай створює проблеми.

Але у важкі часи природна емоційність та склад характеру турків стає у нагоді. У футбольній історії збірної виникало дуже багато ситуацій, коли у вирішальний момент вона додає за допомогою саме цих якостей. Комусь треба заспокоїтись, комусь треба налаштуватись, комусь треба зібратись, а турки зобов’язані направити свої емоції у потрібне русло.

Коли гравці збірної Туреччини не відволікаються на інші речі, то можуть бути однією з найбільш незручних команд для кого завгодно. От і цього разу ніякої іншою переваги перед Чехією у Туреччини не було. Окрім складу характеру.

Це може виглядати дуже незначним фактором, а у випадку захисту – слабким виправданням. Проте подібні ситуації виникали неодноразово. Згадати хоча б класичний Євро-2008 та додатковий час матчу проти Хорватії. Небагато команд не те що не зламались б після голу у кінці додаткового часу, але й забили самі. Такий же подвиг було зроблено і у відборі, коли Туреччина несподівано потрапила на Євро, залишивши позаду Нідерланди.

Як і під час відбору, за перший тиждень Євро Фатіх Терім та його команда отримали просто неймовірну кількість критики. Вболівальники готові були з’їсти кого завгодно, преса критикувала усіх. Якщо раніше Арду Турана називали єдиним з гравців, кому не все одно, то тепер критикували і його. Ніхто, за словами одного з уболівальників в коментарях, не має права грати за Туреччину. Ніхто не достойний представляти країну на міжнародному рівні.

За дві поразки збірну Туреччини на батьківщини зненавиділи. Проте на відміну від багатьох інших, турки відрізняють мухи від котлет. Вони незадоволені Тураном, не розуміють, чому в центрі захисту грає Мехмет Топал, критикують Хакана Чалханоглу та вимагають змін від Фатіха Теріма. Але турки ніколи не відмовляться вболівати за свою збірну. Вони завжди готові її підтримувати.

На матч проти Чехії квота команд була однаковою. Але увесь час перед матчем та протягом гри не залишало враження, що гра відбувається десь у Туреччині. Турків було значно більше, вони поводили себе набагато гучніше та створювали потрібну атмосферу. Ще на початку передматчевої розминки стало повністю зрозуміло, що Чехія сьогодні в гостях. Петра Чеха та його партнерів зустріли гудінням та свистом. Через кілька хвилин на поле під радісні звуки вийшла вже інша команда.

Але й до того перевага була на боці турків. Їх по всій Європі багато, вони завжди гучні та готові підтримувати своїх. Незважаючи на усі проблеми та невдачі. Ще один незрозумілий для багатьох парадокс.

Проблеми та важкі ситуації турків не розхолоджують та не змушують показувати один на одного пальцями. У важких ситуаціях вони починають грати разом. Вони починають підтримувати один одного: на полі, за полем, з трибун. Підтримка у будь-який ситуації має важливе значення. Туреччина могла програти ще один матч та вже їхати додому разом з уболівальниками. Але на трибунах її б все одно підтримували до кінця. А потім знову почали б ненавидіти.

На все свій час. Протягом гри з Чехією трибуни ні на хвилину не замовкли. Вони також зробили все, що могли, для перемоги та виходу до наступного раунду.

Можна лише здогадуватись, що б це була за команда, якби вона була емоційно стабільною. Бо мобілізації тільки у важкі моменти не вистачає для загального успіху – тільки локального.