Златко Захович
Златко Захович завжди був дуже високої думки про себе. Інколи така самовпевненість допомагала, але часто і заважала. Він міг досягнути набагато більшого, якби не його непростий, по-справжньому балканський характер. Важко переоцінити значення Заховича у футбольній історії Словенії, яку сміливо можна поділити на три ери: до Златко, Златко і після Златко. Завдяки йому ця невеличка країна, яка до того була білою плямою на футбольній карті, стала реальною силою в Європі. Багато словенських хлопчиків, натхненних прикладом ZZ, хочуть стати футболістами. В місцевий футбол вкладаються гроші, звичайно ж від тих цифр не паморочиться голова, але вони є. Ці інвестиції повністю виправдовують себе: майже всі провідні гравці збірної Словенії грають в топ-чемпіонатах Старого світу. Але першим словенцем, який гучно заявив про себе, був саме Захович.
Златко народився 1 лютого 1971 року в Мариборі. Тоді Словенія була складовою частиною Соціалістичної Федеративної Республіки Югославії. З трьох провідних видів спорту в СФРЮ: баскетболу, водного поло та футболу – в словенців прижився лише футбол. Хоча особливих успіхів вони на цій ниві не здобули. Набагато популярнішими в країні були зимові види спорту – все-таки Альпи займають майже половину Словенії. Захович теж в юні роки займався стрибками з трампліну та грав в шахи, але досить швидко зрозумів, що з м’ячем він дає собі раду краще, ніж з лижами і фігурами. Першою командою Златко став мариборзький Ковінар. Незабаром наш герой впав в око тренеру Партизана Мілко Джуровскі, який запропонував йому перейти в свій колектив. Белградський клуб зробив Заховичу пропозицію, від якої не можна було відмовитись. Та й прийшов час служити в армії, а виступи за Гробарів звільняли Златко від перспективи змінити футбольну форму на військову.
Для кращої адаптації до футболу вищого рівня ZZ на рік став пролетарієм – був відданий на рік в оренду клубу Пролетер. Гра, продемонстрована Златко в команді з Нового Саду, дала йому можливість пробитися до основного складу чорно-білих. Але у 1991 році в Югославії вже було не до футболу. На жаль, Балканський півострів вкотре підтвердив свою неофіційну назву – “порохова бочка Європи”. Батьківщина Заховича Словенія проголосила незалежність, що не сподобалося центральній владі, яка ввела свої війська на територію республіки. Після 10 днів боїв Президія СФРЮ була змушена визнати незалежність Словенії. А війська югославської армії були переведені на територію Хорватії – так починалися криваві югославські війни.
У 1993 році Златко вдалося залишити палаючі Балкани та переїхати в португальську Віторію Гімарайнш. Перехід словенця одразу позначився на результатах команди: скромний колектив двічі здобував право брати участь в Кубку УЄФА. Така гра Заховича привернула увагу головного Мідаса європейського футболу – Порту, яке не пошкодувало грошей за лідера Віторії. Протягом наступних трьох сезонів Златко виблискував в складі Драконів, завоювавши з ними три чемпіонських титули. Особливо вдало для Заховича склався останній сезон з синьо-білими: у 29-ти матчах він відзначився 14 разів. Та й на європейській арені Златко забивав як ніколи – 7 м’ячів в 6 матчах забезпечили йому третє місце серед бомбардирів ЛЧ 1998/99.
Така гра ZZ не залишилась непоміченою, влітку 1999 року він перейшов в пірейський Олімпіакос. Тоді в грецькому футболі крутилися великі гроші і за Златко червоно-білі не пошкодували 10 мільйонів фунтів. Цей трансфер наробив чимало галасу , адже балканці та елліни, м’яко кажучи , недолюблюють одне одного, а тут головна словенська зірка перевезла свої таланти в Грецію. Це підписання стало одним з найбільш провальних в історії Легенди: через власний характер Захович часто пропускав матчі та штрафувався своїм клубом. Златко так і не зміг знайти спільної мови з тренером команди Альберто Бігоном. Ось як наставник відгукувався про свого підопічного: «Він – демон, біс. До нього дуже складно підібрати ключі. Всі настанови та рекомендації Златко не сприймає і критикує. Він постійно має свої ідеї та пропозиції, котрі часто є безглуздими. А сперечатися з ним – те саме, що кидати горохом об стіну. Ти йому одне слово, а він тобі два. Звичайно ZZ надзвичайно талановитий, але його перебування в команді створює нездорову атмосферу». Якось наставник замінив Златко на початку другого тайму – словенець не стримався та показав йому все багатство власного словникового запасу. Дров в багаття конфлікту підкинуло те, що режисер зафіксував на камеру красномовство ZZ. Цей скандал показали по телебаченню, до того ж, власні фани його зненавиділи і стало зрозуміло, що Заховичу доведеться піти.
Греки з радістю продали Златко у Валенсію за 5,5 млн фунтів. І знову дежа-вю – словенець конфліктував з тренером, стверджуючи, що Ектор Купер не дає йому достатньо нагод, щоб проявити себе. Ще й на додачу жереб підкинув кажанам Олімпіакос. Напередодні поїздки в Грецію Захович отримав чимало погроз від пірейських ультрас. До того ж він, як завжди, не тримав язика за зубами: «Мені ніколи не подобалась грецька агресивність і я ненавиджу їхній спосіб життя». Еллінська поліція, очікуючи приїзду Златко , виділила 50 своїх працівників, які мали гарантувати безпеку ZZ. Валенсія вирішила не жартувати з гарячими грецькими фанами і залишила Заховича вдома.
Незважаючи на невдалі виступи у складі левантійського колективу, він міг залишити Кажанів на мажорній ноті. У 2001 році в фіналі ЛЧ проти Баварії Златко вийшов на заміну: гра завершилася внічию і настав час бити пенальті. Захович завжди добре виконував 11-метрові, але тут йому протистояв Олівер Кан, який в красивому стрибку потягнув непростий удар словенця. Лотерея затягнулася до сьомого удару, на якому схибив валенсієць Пельєгріно. Так закінчилася іспанська подорож ZZ.
З сезону 2001/02 Златко продовжив свої виступи у Бенфіці. Цей перехід вийшов резонансним. А яким ще може бути переїзд в Лісабон колишнього Дракона? Правда, цього разу минулося. І як стверджував Жозе Моурінью: «В Португалії Захович добився практично неможливого: його водночас любили вболівальники Бенфіки і Порту». Протягом трьох сезонів словенець був одним з ключових гравців Орлів. Проте в 2005 році прийшов Джованні Трапаттоні та посадив ZZ на лавку. Після цього Златко вирішив завершити кар’єру.
Захович завжди із задоволенням приїжджав для того, щоб зіграти за збірну Словенії. Хоча за походженням Златко серб і міг би виступати за зовсім іншу команду, але словенці вчасно домовились зі своїм головним талантом. В клубах ZZ був дуже нестабільним, а ось на рівні збірних завжди показував гру високого класу. Коли у 1999 році нам попалася Словенія – всі вважали її ласим шматком, адже хто там грав, крім Заховича? І дійсно, в цьому колективі ZZ забивав, пасував та відпрацьовував в захисті. На жаль, саме в протистоянні з Україною він провів одні з кращих ігор в кар’єрі, поховавши разом зі словенцями наші надії на європейське майбутнє під шаром снігу на Олімпійському.
В першому турі Євро-2000 Словенія зустрілася зі своїм над принциповим суперником – Югославією. І команди видали справжню виставу. На 57-й хвилині рахунок був 3:0 на користь словенців – дубль на рахунку ZZ. Потім юги залишилися в меншості і здійснили фантастичний камбек: на 73-й хвилині на табло вже був паритет. Після цієї нічиєї колектив Златко достойно протистояв іспанцям – поразка з рахунком 1:2 (гол на рахунку Заховича) та завершив турнір з нічиєю з Норвегією. Цього виявилося замало для того, щоб вийти в плей-оф. Завдяки натхненній грі на чемпіонаті Європи лідер словенців отримав на батьківщині оригінальний подарунок: селекціонер назвав на честь Златко новий сорт троянд.
Однією з найсильніших сторін тодішньої словенської збірної була прекрасна атмосфера в роздягальні. І це при наявності в команді Заховича. Ось як тренер Сречко Катанець нахвалював ZZ: «Працювати зі Златко – саме задоволення. Він ніколи не підводив мене. Не розумію – як у тренерів могли з ним виникати труднощі . Я можу сказати, що їхньою причиною були самі наставники. Він – справжній лідер, в ньому немає ні краплини високомір’я».
Захович теж не залишився в боргу: «В нас зі Сречко повне взаєморозуміння. Я добре пам’ятаю Катанеца-футболіста, він був чудовим гравцем. Я багато чому в нього навчився. Він постійно розвивається як тренер. Наша команда – як сім’я, а виклик в збірну це – як поїздка на пікнік».
Просто ідилія, але ж це Златко і він не міг настільки змінитися. На ЧС-2002 в першій грі з іспанцями Катанець дозволив собі замінити Заховича. Це тренерське рішення випустило джина з пляшки… У роздягальні ледве не дійшло до бійки, а ZZ не шкодував епітетів на адресу Сречко: «Я куплю тебе, твою сім’ю і твій дім. Ти і гравцем був з прутнем замість голови, а після того, як став тренером, то зовсім не порозумнішав». Після такого сольного виступу Златко відправили додому. З часом опального лідера повернули в національну команду, за яку він виступав до 28 квітня 2004 року. Златко з 35 голами залишається кращим бомбардиром в історії збірної Словенії.
Одне зі своїх прізвиськ ZZ-Top Златко отримав на честь відомого американського гурту і хоча він стверджує, що абсолютно не цікавиться їхньою музикою, але… У творчості бороданів є альбом під назвою «El Loco», це слово в перекладі з іспанської означає «божевільний». Протягом своєї кар’єри Златко настільки часто потрапляв в скандали, що заслужив ще на одне прізвисько – словенський El Loco.
З 2007 року Захович працює спортивним директором Марибору. Він допоміг клубові подолати великі фінансові труднощі та стати домінуючою силою в місцевому футболі – з 2008 року команда незмінно ставала чемпіоном Словенії. Напередодні протистояння з Україною ZZ, як завжди, багато говорить: «Я впевнений, що на Євро гратиме Словенія». А ми будемо вірити в те, що наша збірна зруйнує надії «мариборзького оракула» та нарешті подолає закляття плей-оф.
Володимир Войтюк, Sport Arena
Источник: sportarena.ua
Добавьте «sportarena.ua» в свои избранные источники ⟶ Google News Подписаться