“Та годі, у вашій команді грають гравці Флітвуда!” – не стримався один із польських журналістів, що спілкувався з Майклом О’Нілом напередодні французького чемпіонату Європи. “Так, це правда, ми покладаємося на таких гравців, – знайшов відповідь менеджер збірної Північної Ірландії. – Та саме з ними нам вдалося виграти відбіркову групу”.

О’Ніл знає все про те, як зробити з команди більше, ніж суму одинадцятьох частин  – незалежно від їхнього рівня. П’ять років тому йому вдалося шокувати Європу зі скромним клубом Шемрок Роверс, те ж саме північноірландець згодом утнув і з національною командою Північної Ірландії. “Вихід до групового етапу Ліги Європи став для мене надзвичайно цінним досвідом, – згадує він успіх із Роверс в інтерв’ю The Guardian. – Насамперед у тому, що стосується підготовки гравців до виступів на рівні, на якому вони, здавалося, не повинні були грати”. Півзахисник, який після закінчення ігрової кар’єри пішов не на тренерські курси, а на курси бухгалтера, не приховує – для нього як менеджера Євро-2016 є винятковою можливістю проявити себе.

Перший в історії вихід Зелено-білої армії на чемпіонат Європи відзначив видатне досягнення для скромної британської збірної – точно найбільш скромної серед країн Великої Британії з точки зору кадрового потенціалу. Посилюється ефект тим фактом, що Північна Ірландія стала першою командою в історії, якій вдалося пробитися на континентальний форум з першого місця в кваліфікаційній групі після жеребкування з п’ятої корзини. Те, що при цьому підлеглі О’Ніла зазнали лише однієї поразки і підійшли до Євро із найкращою серед усіх його учасників безпрограшною серією, відверто суперечило теорії, що до Франції ольстерці потрапили тільки завдяки випадку.

Їм допоміг не випадок, їм допоміг хороший менеджер.

“Переважна більшість людей могла тільки мріяти про те, щоб Північна Ірландія змогла знову виступити на великому міжнародному турнірі, проте Майклу вдалося втілити ці мрії у життя”, – прокоментував нещодавнє підписання нового контракту з менеджером голова місцевої футбольної асоціації Джим Шоу. “Те, що після тридцяти років на периферії ми знову отримали можливість позмагатися з найкращими командами світу, – заслуга О’Ніла”, – переконаний колишній капітан і менеджер північноірландців Найджел Вортинґтон. Підтверджує значення чинного наставника і ще один ветеран Зелено-білої армії Джеррі Армстронґ: “О’Ніл відповідальний за командний дух, що нагадує мені нашу роздягальню на іспанському та мексиканському чемпіонатах світу. Майкл зробив цю команду значно більш надійною в обороні, тепер її вельми непросто перемогти”.

Автор переможного гола у ворота збірної Іспанії на ЧС-1982, однозначному піку футбольної Північної Ірландії, звично для себе влучає прямо в ціль. Успіх О’Ніла був побудований на фундаменті саме цих двох чинників, єдності в колективі і її прямого наслідку – високого рівня командної дисципліни. Найбільший комплімент менеджерові підлеглі виписують тоді, коли називають атмосферу в збірній схожою на атмосферу в клубі. Звичайне на перший погляд, це порівняння, втім, насправді є вкрай важливим: попередні наставники Зелено-білих були змушені кожного разу вмовляти гравців приїхати до складу національної команди, до О’Ніла ж вони повертаються з задоволенням.

Заручитися підтримкою роздягальні тренеру, який називає своїм зразком Ґордона Стракана, треба було кров із носу. Будувати гру команди він планував з акцентом на чітку організацію і докладання максимальних зусиль. Йшлося в цьому випадку не лише про загальну ставку на витривалість і дисциплінованість, а й про визначений стиль гри. “Не те щоб я хотів використовувати це слово, – пояснює менеджер британців, – але наше головне завдання – зробити так, щоб суперник сприймав матч проти нас як кошмар”. Менеджер ольстерців хоче, щоб проти його команди грати було просто нестерпно – і саме за рахунок цього їй вдалося оформити найдовшу безпрограшну серію в історії національної асоціації. Власне, саме через це команда, яка у відборі до минулого чемпіонату світу поступалася Люксембургу, тепер бере участь у ЧЄ.

“Ми є командою, проти якої ніхто не хотів би грати”, – заявляє О’Ніл. У першому турі групового етапу Євро його думку підтвердила збірна Польщі, яка лише ціною надзусиль змогла пробити компактні оборонні лінії північноірландців. І хоча перед турніром генерал Зелено-білої армії визнавав, що ключовим для виступу його команди у Франції буде перший матч, тепер він навіть більш рішуче налаштовується на протистояння зі збірною України – ще однією командою, котра вже встигла зазнати поразки.

Зрозуміло, чого варто очікувати підлеглим Михайла Фоменка – максимально глибокого розташування суперника і кількісної оборони. Той самий варіант, що і в матчі проти поляків, тільки з урахуванням того, що Північна Ірландія буде готова і до протидії активним фланговим наступам Команда О’Ніла, безумовно, буде орієнтована на реакційну гру – і в цьому, безумовно, її визначатиме саме персона менеджера. Хіба що Фоменко, врешті, може позмагатися з завжди неохайним і вайлуватим північноірландцем за те, щоб замкнути список найменш модних тренерів на Євро.

Дитина буремних для Ольстера часів, колишній півзахисник О’Ніл виступав за національну збірну в найбільш напружені моменти північноірландського конфлікту, але ніколи не боявся осуду чи загрози. “У той час футбол, як і національна команда, роз’єднував, а не об’єднував. Та зрештою, те ж саме можна було сказати і про цілу епоху”, – визнає екс-гравець Ньюкасла і Ковентрі. До критичності ситуації з колишнім капітаном Зелено-білої армії Нілом Ленноном справа не дійшла, але відкритому католику, як можна було здогадатися, в Північній Ірландії було не надто комфортно. До того, як він стане першим народженим в Ольстері менеджером збірної з не-протестантів, він встигне пройти нетривале відрядження до Сполучних Штатів, вирішити закінчити ігрову кар’єру і відійти від футболу, отримавши роботу у сфері фінансів.

“На пропозицію Шемрока я погодився, тому що наша фірма розорилася. Власне, це свідчило про те, наскільки успішним я був на цій посаді”, – не без усмішки пригадує О’Ніл. Почуття гумору не видає в ньому людину, якій ніколи не робили послуг і яка все взяла сама. Та насправді у цьому випадку йдеться саме про таку історію. Навіть на міжнародному рівні, з оновленого Віндзор Парк, Майклу доводиться докладати максимум зусиль – власне, він визнає, що ніколи в житті не працював більш старанно.

Під час попереднього чемпіонату Європи менеджер Північної Ірландії був змушений подорожувати Україною в автобусі з уболівальниками збірної Німеччини – більш зручні акомодації його футбольна асоціація дозволити не могла. О’Ніл, утім, і досі надає перевагу власноруч вирішувати організаційні проблеми своєї команди: він сам аналізував матчі майбутніх суперників на Євро у ролі скаута і сам обирав місце базування Зелено-білих у Франції (зрештою зупинивши вибір на містечку поблизу Ліона – відносно скромному варіанті). О’Ніл жартує, що після такого досвіду його наступною командою може стати національна збірна Сирії – не без натяку на представників футбольної богеми.

“До великих матчів на міжнародному рівні доводиться звикати. У Португалії ми грали перед 48-тисячною публікою, на запрошення ж збірної Уругваю ми вийшли на поле перед 60 тисячами глядачів. У тому матчі в моїх центральних захисників на трьох було 90 матчів за збірну – проблема полягала лише в тому, що 88 із них належали Аарону Х’юзу”, – жартує менеджер. Він не боїться видатися чужим на цьому рівні і не приховує свого походження. Він знає, звідки прийшов і чого вже встиг досягнути.

Нехай це стосується організаційних моментів, вирішення кадрових проблем чи вибору тактики на матч, О’Ніл керується лише одним принципом: “Я намагаюсь нічого не лишати на волю випадку”. Не варто сподіватися, що сьогодні він собі зрадить.