Маркус Рашфорд правильно оцінив траєкторію м’яча і наступної ж миті зловив його на ногу. Ефектний удар з льоту захопив голкіпера збірної Австралії зненацька, і за менш ніж три хвилини після дебюту у складі збірної Англії вихованець Манчестер Юнайтед відзначився забитим м’ячем. Режисери трансляції матчу на Стедіум оф Лайт одразу ж вихопили на трибуні травмованого Даніела Старріджа – головний конкурент Рашфорда за місце в заявці на чемпіонат Європи розчаровано опустив погляд в екран телефону. Колишній нападник збірної Англії Алан Сміт не зволік із реакцією в твіттері: “Телефон на лаві для запасних? Можливо, я надто старомодний?”
Старомодними врешті виявилися всі, крім менеджера Трьох левів Роя Ходжсона. Прогнози щодо формування остаточної заявки англійської національної команди на чемпіонат Європи здебільшого зводилися до того, що тренерський штаб повинен зробити вибір між найбільш гарячим молодим талантом Прем’єр-ліги Рашфордом і найбільш талановитим нападником Англії Старріджем, проте Ходжсон ухвалив рішення довіритися їм обом. Натомість можливість вперше проявити себе на міжнародному турнірі втратили півзахисник Лестера Данні Дрінквотер і вінгер Ньюкасла Андрос Таунсенд.
Ходжсон часто повторює, що Футбольна Асоціація платить йому солідні гроші насамперед за те, що він бере на себе обов’язок приймати непрості рішення. Менеджер особисто сповістив Дрінквотера і Таунсенда про те, що на Євро-2016 він розраховуватиме на інших виконавців (власне, як кілька днів тому він повідомив травмованого Фабіана Делфа), але натяк на ці кадрові рішення з’явився ще раніше. Чемпіон Англії і єдиний представник Лестера у складі збірної Дрінквотер отримав трохи більше п’ятнадцяти хвилин у товариській зустрічі з Туреччиною, в матчі ж проти Австралії він був змушений виконувати роль лівого півзахисника у схемі з ромбом у центрі поля. Таунсенд, що отримав виклик до національної команди через травму Данні Велбека, своєю чергою, обмежився пізнім виходом на заміну в другому матчі.
Обоє гравців можуть наполягати на тому, що їм не дали можливості як слід cебе проявити. Обоє можуть сказати, що їхні сезони на клубному рівні заслуговували кращого ставлення. Жоден футболіст Прем’єр-ліги, врешті, не пересував м’яч по полю настільки швидко, як Дрінквотер. Мартін Кіоун, ясна річ, виставив себе на посміховисько, коли сказав, що в найкращий день Таунсенд не має рівних у тому, що стосується використання лівої ноги, проте у складі збірної Англії вихованець Тоттнема був одним із небагатьох традиційних вінгерів. І Дрінквотер, і Таунсенд, зрештою, можуть сказати, що ставка на них була б меншим ризиком, ніж довіра травматичним Старріджу та Джеку Вілширу.
У підсумковому ж рішенні Ходжсона прийнято вбачати певну символічність. Перед двома працьовитими виконавцями він віддав перевагу модним персонажам. Представники так званих “топ-клубів” знову продемонстрували своє засилля на тлі Лестера та Ньюкасла. Власне, замість єдиного опорного півзахисника, що міг би скласти конкуренцію Еріку Дайєру, перевагу було віддано ще одному нападнику. 18-річний вік Рашфорда змусив говорити про те, що цим кадровим рішенням було продовжено омолодження складу збірної Англії.
Та річ у тім, що той же Старрідж старший за Дрінквотера, важко зарахувати до ветеранів і 24-річного Таунсенда. Словом, останню спробу угледіти в цій ситуації певний підтекст можна звести до того, що Ходжсон вирішив зробити ставку на представників двох останніх поколінь – єдиного, за версією Vice, футбольного хіпстера Данні Старріджа та типового міленіала Маркуса Рашфорда. Зрештою, це ж теж дуже показово: вони ніби збиралися конкурувати між собою, але потім опинилися в одному човні.
Повертаючись до серйозної розмови, варто зазначити, що єдине, про що свідчить рішення менеджера англійської національної команди, – це про ставку на розширену лінію нападу. Кріс Смоллінг і Джон Стоунз подали в нещодавніх товариських матчах досить позитивні сигнали, проте що ближче до Євро, то більше Англія стверджується в ролі команди, котра буде змушена грати першим номером з метою маскування проблем в обороні. Три центральні захисники і п’ять номінальних нападників у заявці це підтверджують.
Ходжсон наполягає на тому, що з самого початку його планом було взяти до Франції п’ятьох форвардів. Та справа в тому, що одним із них неодмінно повинен був стати його фаворит Велбек – гнучкий і старанний виконавець, котрий міг закрити одразу кілька позицій в лінії нападу. Формально, як ми вже зазначали, його замінив Таунсенд; та розташування на лівому фланзі, що повинен був бути закріплений за Данні, суттєво знижувало атакувальний потенціал лівоногого вінгера – таким чином він був би орієнтований на виконання кросів, а не на зміщення в центр задля удару. У матчі проти Австралії він отримав шанс зіграти праворуч (і виглядав, насправді, непогано), але переконати Ходжсона, як бачимо, все одно не зміг.
Приреченим гравець Ньюкасла почав здаватися навіть раніше – власне, після того, як у тій же зустрічі в Сандерленді Рашфорд продемонстрував свою готовність грати на бровці. До виняткової здатності розпечатувати ворота першим ударом (першу ж спробу юнак зробив результативною в усіх трьох дебютах – за МЮ в Лізі Європи і Прем’єр-лізі та за збірну в матчі проти австралійців) і природної швидкості Рашфорд додав і універсалізм. Розпочавши гру в нетрадиційному дуеті з Рахімом Стерлінгом, після перерви він змістився на правий фланг і непогано проявив себе й на цій позиції. Власне, саме тому виклик на Євро наймолодший гравець в історії Трьох левів, котрому вдалося забити гол у дебютному матчі за збірну, отримав після кількох тренувань з командою Ходжсона та одного зіграного матчу.
Чи йдеться в цьому випадку про ризик? Безумовно. У випадку провалу тренерському штабу обов’язково пригадають, що замість молоді він міг взяти надійного Дрінквотера. Та миттєвий злет Рашфорда буквально напрошується на порівняння зі шляхом капітана англійців Вейна Руні, котрий не залишив своїми виступами перед Євро-2004 тодішньому менеджеру збірної Свену-Йорану Ерікссону особливого вибору. “Вони б просто викинули мене в море, якби я не взяв Руні до Португалії”, – жартував свого часу швед. Ніхто не звинувачував би Ходжсона понад міру, якби він залишив Рашфорда поза заявкою. Гаррі Реднапп, до прикладу, вважає, що ігровий час на Євро Маркус все одно не отримає.
Жодного матчу може не зіграти у Франції і Старрідж – у випадку з нападником Ліверпуля теж передбачається неабиякий ризик. Із вересня 2014 року він провів у матчах на міжнародному рівні менше години ігрового часу, пропустив Данні і два травневі товариські матчі національної команди (ігноруючи гол Рашфорда австралійцям з технічної зони через ушкодження). Власне, після завершення регулярного сезону, котрий для нього затягнувся через участь його клубу в фіналі Ліги Європи, Старрідж тільки на минулих вихідних почав тренуватися на базі збірної. В суботу та неділю хронічні проблеми з литками дозволили йому відновити індивідуальні заняття, у понеділок уранці ж Данні повернувся до загальної групи. Форсування підготовки після чергової травми переслідувало одну мету – переконати тренерський штаб Роя Ходжсона в тому, що він готовий витримати навантаження і поїхати на чемпіонат Європи.
Ходжсон дипломатично уникнув прямої відповіді на запитання, чи залишився він задоволений поведінкою Старріджа під час товариського матчу проти австралійців і підкреслив, що його підлеглий відповідально ставиться до обов’язків у національній команді. Та, як і випадку з Рашфордом, він свідомо йде на ризик, довіряючи гравцеві, що провів перед оголошенням заявки лише кілька тренувань з партнерами за збірною.
Ризик, утім, на який Ходжсон змушений іти. В особі Старріджа він бачить футболіста, котрий не має в Англії рівних у тому, що стосується природної схильності до позиції нападника. Чистий клас: навіть у сезоні з сімома різними видами ушкоджень йому вдалося зберегти “інстинкт убивці” і відзначитися одинадцятьма голами. І якщо Данні уникне рецидивів і прийме те, що на даний момент в ієрархії нападників він поступається не лише Гаррі Кейна та Джеймі Варді, а й Руні (хоча ще минулого місяця Ходжсон заявляв про те, що Старрідж продовжує вважати себе основним форвардом збірної), то його внесок після виходу на заміну може стати вкрай важливим для команди.
Рашфорд, своєю чергою, не повинен відчувати надмірного тиску. Це твердження може здатися абсурдним, оскільки йдеться все ж про участь у чемпіонаті Європи, проте наявність одразу кількох більш досвідчених конкурентів у заявці не змусить його, як Руні дванадцять років тому, тягнути за собою національну команду. Простір для влучного виходу на заміну (і продовження серії дебютних голів – цього разу на міжнародному турнірі), проте, він за собою залишить. Уболівальникам Трьох левів залишається сподіватися, що на Євро ця нагоду не випаде в еквіваленті матчу проти Коста-Рики на останньому чемпіонаті світу.
Чітко усвідомлюючи, що у випадку невдачі цей турнір стане для нього останнім на чолі збірної, Ходжсон міг би вчинити більш прагматично і зробити більш обережний вибір. Проте, очолюючи наймолодшу англійську команду, що вирушала на континентальну чи світову першість, він, безумовно, проявляє сміливість.
Цілком можливо, вперше за тривалий час Англія буде концентруватися на своїх перевагах, а не на тому, як зупинити суперника. І для команди, що грає під постійним тягарем відповідальності, це може стати найкращим, якщо не єдиним, рецептом успіху.
Источник: sportarena.ua
Добавьте «sportarena.ua» в свои избранные источники ⟶ Google News Подписаться