Важко знайти більш вимогливих уболівальників, ніж футбольні. Саме вони придумали те, що у футболі має бути якась краса. Тепер нормальними вважаються навіть розмови, що гра може бути важливішою за результат. Чи просто навіть рівноцінною за своїм значенням.

В жодному іншому виді спорту нічого подібного не існує. Це стосується не тільки індивідуальних видів спорту, де взагалі не може бути краси, а тільки – швидше, вище, сильніше. У командних змаганнях на кшталт баскетболу, хокею, волейболу краса завжди втрачає значення, коли настає час добиватись результату. Все інше – спосіб досягнення результату. Навіть у фігурному катанні чи художній гімнастиці змагаються задля перемоги, а не просто щоб гарно виступити. Нехай там навіть і оцінюється саме краса виступу.

Футбольні вболівальники навіть після перемоги готові розіпнути своїх улюбленців, якщо їм не сподобається гра. Хіба не для перемоги все це? Перемоги у будь-який спосіб за всяку ціну.

Коли, наприклад, Україні вдасться зробити неможливе сьогодні та добитись позитивного результату проти німців, відбившись десь і забивши в контратаці, все одно незадоволених буде вдосталь. Ги-ги, будуть говорити вони, мовляв, просто пощастило і нічого більше. Хіба це футбол? І буде все це сказано з таким тоном, ніби футбол треба писати з великої літери. А може, навіть, щоб усі літери в слові були великими.

Хоча щодо переживань напередодні гри України проти Німеччини є один суттєвий фактор. Самі такі матчі й породили розмови про красу гри. Одна з команд має статус набагато слабшої, тому їй важко розраховувати на результат. Але можна ж не просто програти, а зробити це красиво. Мабуть, все починалось з того. Красиві поразки. Моральні перемоги. Нема в чому звинуватити команду. Якщо помирати, то з музикою. Але чому це має бути й після перемоги?

Збірна України має небагато шансів перемогти Німеччину. Проте футболісти зазвичай виходять на поле не такими безпорадними, як вболівальники, які сидять перед екранами. Все ж вони готувались до гри та розробляли план. План, повне використання якого може призвести до перемоги. Вболівальники та експерти (якщо це тільки не Олег Лужний) у такому випадку знизають плечами та скажуть, що не знають, як Україна може взяти очки у матчі з Німеччиною.

Зате всі добре знають, що треба атакувати. Грати менше ніж у три опорних хавбеки. А може навіть розірвати цю Німеччину, яка програє зараз майже усім! Завжди була цікава побудова логічного ланцюжка, де ти сам визнаєш свою команду аутсайдером без шансів на успіх, а потім критикуєш її за погану гру та невдалий результат. Вболівальник наче й не має сподівань щодо команди, але вона умудряється все одно їх не виправдати.

На відміну від інших тренерів, які дуже реагують на суспільну думку, Михайло Фоменко тут по-совєтські консервативний. Він довіряє своєму власному баченню. І напередодні саме гри проти Німеччини це має особливе значення. Якраз з німцями треба три опорних хавбеки, які будуть виконувати великий об’єм робот (мабуть, у контрольних матчах Руслан Ротань не грав з перших хвилин саме через підготовку до Німеччини). Навіть можлива поява Віктора Коваленко не змінить схеми. Він працює на оборону стільки, що не кожному гравцю захисного плану вдається.

Україні треба буде багато захищатись та грати без м’яча. Розраховувати на контратаки та індивідуальну майстерність Андрія Ярмоленка та Євгена Коноплянки. Те, що всі так не люблять у грі збірної України, сьогодні буде її козирем.

Не треба багато атакувати для перемоги. Не треба красиво грати для перемоги. Засоби та способи не мають значення. Перемога – це все, що справді важливо.

Немає ніякого значення, як зіграє Україна, якщо вона врешті програє. Краса то для невдахи. Немає ніякого значення, як зіграє Україна, якщо вона виграє.