“Вейнові Руні виповниться сімнадцять лише за п’ять днів, – зробив уточнення коментатор Клайв Тілдеслі, – проте щойно він встиг подорослішати”.
У 2002 році вже легендарна цитата закріпила знаковий гол вихованця Евертона у ворота Арсенала і водночас урочистий схід головної зірки сучасного англійського футболу. Після того гола і після того матчу – власне, протягом наступних п’ятнадцяти років – за процесом дорослішання вундеркінда багатомільйонна аудиторія стежила у режимі прямої трансляції. Руні постійно був перед очима і, як і сама публіка, почувався через це підкреслено ніяково. Та тільки зараз з’являється усвідомлення того, що ми пропустили момент, коли Вейн припинив дорослішати і почав старішати.
Восени Руні виповниться тридцять один рік. П’ятиразовий чемпіон Англії і володар Кубка чемпіонів, на клубному рівні він досягнув усього, про що міг мріяти. Звання найкращого бомбардира в історії своєї національної команди минулого року він оформив у статусі капітана збірної Англії. Cьогоднішній вихід на поле у матчі проти збірної Ісландії стане для нього 115-м на міжнародному рівні – таким чином він зрівняється за цим показником із другим у списку рекордсменів англійців Девідом Бекхемом. Мова йде вже не про перспективу, мова йде про спадок.
Густа щетина, а не рум’яні щоки. Загроза, що виходить з глибини, а не межує на одній лінії з останнім захисником. Помірковані заяви замість знаків оклику. Молодецький запал ще дозволяє йому час від часу здійснити стрімкий ривок уперед, розштовхуючи суперників нарівні з партнерами – і виступ у нещодавньому фіналі Кубка Англії це доводить. Та відступає від визначеного плану адаптації до ролі півзахисника мерсісайдець настільки ж рідко, як відходить від визначеного зазделегідь набору тез у спілкуванні з пресою.
Рой Ходжсон заявляє, що не міг би знайти кращого капітана. Коли він чує, як його підлеглий говорить з журналістами, помічає журналіст The Guardian Деніел Тейлор, йому залишається тільки усміхатися і задоволено кивати. Виходить, втім, не без помарок. У п’ятничному інтерв’ю The Times Руні зробив нетипову для себе заяву, зазначивши, що на французькому чемпіонаті Європи він відчуває на своїх плечах значно менше відповідальності, оскільки цього разу тягар йому допомагає розділити нове покоління англійських футболістів. “До цього я їхав на кожен міжнародний турнір із усвідомленням того, що збірна Англії не зможе його виграти, якщо я не приведу її до перемоги, – визнав Вейн у розмові з Генрі Вінтером. – Раніше увесь тиск чинився лише на мене, тепер же у нас є багато гравців, які можуть виграти для нас титул”.
Таким чином, підкреслив Вінтер, Руні “виніс на смітник усе так зване “золоте покоління” англійської національної команди”. Велети штибу того ж Бекхема, Стівена Джеррарда і Френка Лампарда фактично були відсторонені і визнані другорядними виконавцями – навіть попри те, що саме вони були змушені рятувати Трьох левів після скандального вилучення Руні у чвертьфіналі німецького чемпіонату світу.
Зрозуміло, що він мав на увазі – він хотів виписати комплімент новим обличчям у команді і, можливо, натякнути на те, що його час у збірній також незабаром добіжить кінця. Проте необережне формулювання завело його у глухий кут і точно не потішило Ходжсона. Понад те, воно нагадало про перші невдалі спроби Вейна іти на контакт із медіа.
Власне, багато в чому через це, через проблеми з комунікацією (не стільки самого гравця, скільки його представників) образ Руні встиг зазнати занадто багато іміджевих втрат. “Я залишив клуб, тому що Евертон морочив мені голову”, – так Руні говорив ще на початку цього століття, коли, по правді кажучи, йому важко було зв’язати докупи кілька слів перед спалахами фотокамер. Одразу кілька неоднозначних історій із клубом його життя, Манчестер Юнайтед, як і низка особистих і сімейних конфліктів, трапилися вже в процесі дорослішання. Та ким насправді виріс “Вазза”?
Для того, щоб виховати дитину, зусиллями однієї родини не обійтися, насправді для цього необхідні зусилля цілого селища. Ставлення футбольної Англії до найбільш талановитого виконавця покоління ніколи не було помірним, воно завжди вимірювалося в абсолютах. Хлопчик із ластовинням і статурою професійного боксера, Руні максимально демонстративно заявив про себе у непристойно ранньому віці і постраждав від того, що якимось чином зміг виправдати хайп навколо себе на Євро-2004. Це був його турнір і це була його історія – природного, що для англійської національної команди вона закінчилась після тієї невчасної травми Вейна.
Перед португальським турніром тодішній менеджер Трьох левів Свен-Йоран Ерікссон заявляв, що його викинули б у море розлючені вболівальники, якби він не взяв Руні на чемпіонат Європи. Після Євро швед говорив уже про те, що жоден інший гравець так не представляв себе перед міжнародною публікою на великому турнірі з часів Пеле на рідному для його батьківщини чемпіонаті світу 1958 року. Проблема полягала тільки в тому, що потім на жодному іншому турнірі Руні не зміг проявити себе настільки ж ефектно.
Два перші мундіалі в кар’єрі нападника були зіпсовані серйозними травмами, отриманими якраз напередодні турніру. І в цьому теж можна знайти певну несправедливість: три найбільш серйозні ушкодження в кар’єрі Руні трапились у найбільш недоречний час – хоча здебільшого йому вдавалося уникати серйозних травм. Португалія, Німеччина та Південно-Африканська Республіка – успіх на цих турнірах міг повністю перевернути уявлення про здобутки англійця на міжнародному рівні.
Та річ у тім, що й сам Руні навряд чи допоміг собі у кожній із цих ситуацій. У 2006-му він ухвалив рішення ризикнути поїхати на світову першість після форсованого відновлення від травми плюсневої кістки – і зрештою визнав, що це було помилкою. Чотири роки потому його реакція на обсвистування команди вболівальниками збірної Англії у прямому ефірі стала необдуманим і відверто поганим рішенням. Можна пригадати і необов’язкове вилучення у матчі проти Чорногорії, через яке Руні підвів партнерів перед Євро-2012.
Проблеми на клубному рівні (насамперед у стосунках із сером Алексом Ферґюсоном), що турбували його паралельно, після прощання МЮ з Кріштіану Роналду здебільшого зводилися до порівнянь із португальцем – зрозуміло на чию користь. Роналду, ще один гравець, процес дорослішання якого медіа перетворили на реаліті-шоу, врешті-решт став тим, ким він себе уявляв ще змалечку – найкращим футболістом планети. Він пройшов не лише коротку програму “Як стати зіркою”, а й зумів після того зберегти необхідне налаштування. Те, що Ріо Фердінанд називає “маленьким голосом усередині, який постійно каже, що ідеал не має меж”. Те, що сер Алекс називає визначальною характеристикою Роналду – постійним бажанням самовдосконалюватися. Приклад Руні, котрий ніколи не вирізнявся надмірною любов’ю до дієтичного харчування і понаднормових тренувань, – зовсім інша історія.
Історія невикористаного потенціалу? Навіть більш популярною є думка про те, що насправді захмарного потенціалу у нього і не було, про те, що Руні є не більшим, ніж жертвою завищених очікувань. Не стільки його проблема, власне, скільки англійської футбольної культури, яка в очікуванні на, скажімо, нового “Ґаззу” задовольнилася “Ваззою”.
Редактор The Guardian Барні Роней, проте, має іншу думку. “Молодого Вейна оцінювали справедливо, він справді був неймовірним гравцем. Проблема полягала лише в тому, що з часом він став гіршим футболістом, з кожним наступним кроком віддаляючись від того образу нестримного тинейджера, яким він про себе свого часу заявив”. При цьому Роней одразу ж називає його одним із найкращих гравців в історії збірної Англії і вітає його з перевершенням гольового рекорду сера Боббі Чарльтона.
Можливо, найбільш показовими у тому, що стосується ставлення до Руні, стали слова Ходжсона напередодні Євро-2016, коли позиції капітана у збірній не можна було назвати міцними: “Вейн – хороший футболіст. І хороших футболістів небезпечно занадто рано списувати з рахунків”. Французьке Євро, втім, так чи так виявиться для нього певним роздоріжжям: на зорі четвертого десятка Руні, скоріш за все, отримує останню нагоду проявити себе на континентальній першості, на клубному ж рівні останній шанс йому обіцяє майбутня співпраця з Жозе Моурінью. І це все на тлі процесу перекваліфікації із нападника у півзахисника – час, безумовно, вирішальний.
Нові обов’язки Руні змушений зараз брати на себе вимушено. Про цей факт наразі надають перевагу не згадувати, але за кілька тижнів до Євро капітан дав інтерв’ю, в якому чітко розставив акценти: у складі МЮ він тепер бачить себе у ролі півзахисника, але у національній команді, за яку після бразильського мундіалю він встиг відзначитися дванадцятьма голами, усе ж має намір боротися за місце на вістрі атаки. Одразу чотири нападники, що їх Ходжсон оцінює вище, проте, змусили його адаптуватися до нових вимог і на міжнародному рівні.
У сьогоднішній зустрічі з ісландцями Руні, схоже, знову вийде на позиції в центрі поля і спробує надати динамічності грі збірної Англії в середній лінії. У найкращі моменти (здебільшого в матчах проти не надто вимогливих суперників), як у дебютному матчі англійців на Євро проти Росії, він, за визначенням аналітика Данні Хіґґінботама, здається “найкращим у світі в тому, що стосується пошуку передачі на обмеженому просторі”. Вже котра за ліком спроба зачепитися на цій позиції, вже котре порівняння з Полом Скоулзом. Та як слід проявити себе, діючи настільки глибоко, у великих матчах у нього ще не виходило.
Він знову змушений доводити, що опинився тут не випадково.
Документальний фільм ВВС, присвячений рекорду результативності Руні у збірній Англії, визначає одна сцена. Вейн розділяє келих шампанського і приймає привітання від двох англійських бомбардирів, яких йому нещодавно вдалося перевершити – Чарльтона і Ґарі Лінекера. Помітно, однак, що почуває себе в такій компанії він не надто зручно: так само, як його повсякденний джемпер контрастує із більш стриманим стилем старших колег (відмовляється дорослішати він, схоже, і на рівні гардеробу), Руні виділяється і більшою схвильованістю. Та якби він почував себе в тій ситуації більш спокійно, то, певно, визнав би таким чином, що вже згодом може приєднатися до кола ветеранів. До цього найстарший юнак англійського футболу, вочевидь, поки не готовий.
Источник: sportarena.ua
Добавьте «sportarena.ua» в свои избранные источники ⟶ Google News Подписаться