Один день в Бордо здатен перекреслити зразу декілька популярних гіпотез: по-перше, так, це й справді винне місто, в якому, однак, з не меншим задоволенням п’ють пиво, а по-друге, тут не так тепло, як має бути в середині червня в прибережному місті. Звісно, сюди ж можна включити гіпотезу про дружні стосунки австрійців та угорців, але ніякого відношення до Бордо ця думка не має – так вже сталося, що збірні цих двох команд зіштовхнулися між собою у цьому місті на південному-заході Франції.

Взагалі, якщо бути відвертим, поєдинок між Австрією та Угорщиною привертав увагу однозначно не через футбольну його складову. Так, подивитися на гру прихованого фаворита чемпіонату Європи проти одного з найбільших андердогів, дуже цікаво. Втім, вивіску цьому матчеві робили не так команди, як самі країни. Битва двох імперських народів – ось, що насправді цікавило багатьох людей.

Схоже, єдині, кого не зацікавила подібні вивіска – самі австрійці з угорцями. Окупувавши Бордо з самого ранку, вболівальники обох команд не надто охоче пересікалися між собою. Вірніше, навіть не так – вони зовсім не проявляли інтересу один до одного. Цілком буденною була ситуація, коли в одному пабі сиділи й угорці, й австрійці, але їх це не бентежило – вони себе вели так, наче поруч немає чужих вболівальників.

Можливо, якби не погодні умови, то фанати взагалі б не пересікалися між собою: зранку і до вечора у Бордо час від часу падав серйозний дощ, тож австрійцям з угорцями доводилося ховатися від нього у різноманітних закладах. До слова, саме дощ й дозволив зробити висновок стосовно того, що у Бордо не так багато й п’ють вина – місцеві винні бари відкриваються не раніше обіду, та й закриваються вони доволі рано. Інша справа з пивом – тут всіляких пивних закладів можна зустріти на кожному кроці, і працюють вони з більш нормованим графіком.

«Ми приїхали сюди гуляти, а не перечікувати дощі у пабах, – заявив австрієць Домінік близько першої години дня, а згодом додав: – Ну, ми б все одно пили, але хоча б на вулиці». Як признався Домінік трішки пізніше, це була уже п’ята пінта пива від ранку, однак він продовжував захищатися, парируючи тим, що так безбожно пити його змусив дощ. Наскільки б смішно не звучали ці слова, настільки правдивими їх можна назвати – у Бордо є на що подивитися і куди піти. Втім, коли градусник показує +15, а за вікном шаленіє вітер навипередки з дощем, то інших варіантів, крім як пити, немає.

Зрештою, коли за години три-чотири до початку матчу надворі трохи розпогодилося (ненадовго), то вболівальники нарешті витягнулися надвір. І тут стала очевидною кількісна перевага австрійців – на кожного угорця припадали не менше п’яти фанатів суперника. Приблизно так само, як і в часи Австро-Угорської імперії – епохи змінюються, але дещо залишається незмінним.

Пояснити таку кількісну перевагу австрійців можна доволі просто – дуже багато вболівальників приїхали в Бордо на своєму власному транспорті. І хоч видається, що відстань між країнами немаленька, та самі австрійці стверджують, що не зразу їхали сюди, а зупинялися в дорозі на нічліг. Угорці ж користувалися, в основному, залізницею – поїзда з Парижа в Бордо були заповнені людьми з червоно-біло-зеленою атрибутикою.

Опинившись на вузеньких міських вуличках, фанати обох команд зайнялись кожен своїм – угорці пішли на оглядини визначних місць, а от австрійці почали групуватися, намагаючись пройти своєрідною фан-ходою центром Бордо. Усе це, звісно, добре, але дивувало одне: вболівальники, як і раніше, фактично не зважали один на одного. І хоч вважається, що народи-спадкоємці імперії завжди мають ось цей от імперський дух, імперські амбіції, але австрійці з угорцями, перекреслюючи усі ці тези, трималися осторонь один від одного, так наче їм соромно за часи Австро-Угорської Імперії. А, можливо, ніхто просто не хотів загострювати ситуацію після подій в Марселі чи Ніцці. Як не крути, але оце свідоме уникнення свого суперника, стало одним з найбільших мінусів навколофутбольної атмосфери перед грою.

Не набагато змінилися ситуація і після матчу – французька поліція заздалегідь підкотила десяток поліцейських машин під входи у фан-зону, але фанати не дали жодного приводу жандармам застосувати силу. Угорські вболівальники поверталися щасливими зі стадіону, але особливо своєї радості не показували, австрійські – заплакані, але гордо тримаючи голову. У цьому, власне кажучи, й проявилася імперська риса характеру представників Австрії – вони програли, але цього аж ніяк не показали. Ба навіть більше, деякі фанати червоно-білих співали і раділи більше, ніж суперники.

Насолодитися, втім, вечірнім Бордо вболівальникам знову не дав дощ – цього разу один з найбільш тривалих, що падав протягом дня. Розуміючи, що нічого доброго за такої погоди у тому Бордо не побачити, левова частка фанатів пішла на вокзал, шукаючи перший-ліпший поїзд до Парижа. На щастя, організатори турніру передбачили таку ситуацію, і пустили в цей день один-єдиний нічний поїзд, який і забрав вболівальників з міста.

А тим часом Бордо продовжувало жити своїм життям – ввечері основна маса людей перекочувала з пабів у винні ресторани, де за келихом витриманого місцевого вина обговорювала день, що минув. День, який не став якимсь особливим для Бордо, хоча мав усі шанси, однак фанати Австрії і Угорщини поводили себе занадто спокійно і тихо, аби внести якісь корективи у буденний ритм життя винно-пивного міста. Коротше кажучи, не так як повинні себе поводити спадкоємці імперії – без зайвих імперських амбіції.