Ця гра показала усю кар’єру Рудого в мініатюрі. Він міг стати кращим футболістом світу, але численні травми, сигарети та алкоголь не дозволили йому повністю реалізувати свій потенціал.
***
Роберт народився в родині хорвата та сербки у 1969 році в західнонімецькому місті Філлінген-Швеннінген. Як батьки опинилися в Німеччині? Цьому існувала досить банальна причина, яка є характерною для сучасної України. Тоді на Балканах було вкрай непросто стати на ноги, а тому сім’я Просинечки вирушила на заробітки. Проте, як згадував Роберт, тато постійно тужив за батьківщиною. Німецькі скаути клубу Штутгартер Кікерс не були сліпими та одразу розгледіли талант Роберта. Вони намагалися переконати батька футболіста в тому, що скоро все налагодиться, й в Німеччині він заживе набагато краще, аніж вдома. Проте він не витримав, і, коли синові виповнилося 10, повернувся на Балкани.
Просинечки поселилися в Кумровці, рідному селі батька Роберта. До речі, Дуро Просинечки не був найвідомішим уродженцем цього невеличкого населеного пункту, оскільки саме тут в 1892 році з’явився на світ могутній Йосип Броз Тіто. Тато вірив у футбольний талант сина, адже бачив, які фокуси його малий може робити з м’ячем. Він посватав сина в загребське Динамо, яке не могло пройти повз такий скарб. Однак це на перших порах тільки додало проблем Дуро Просинечки. Справа в тому, що йому тепер довелося мало не щодня возити Роберта на тренування, а потім забирати його назад. А шлях з Кумровця до Загребу – майже 50 кілометрів. Згодом, втомившись від таких поїздок, тато переїхав у столицю Хорватії. Роберт стрімко подолав всі щаблі, які відділяли молодіжні команди Динамо від основи. Не менше, ніж гри за головний клуб Хорватії, Рудий очікував можливості попрацювати під керівництвом Мирослава Блажевича, який вже тоді був напівлегендарною фігурою для хорватського футболу. Дебют вийшов для Роберта чудовим –він відзначився у першому ж матчі проти Желєзнічара. Проте Блажевич не вважав Просинечки достатньо зрілим для основи Динамо, а тому до кінця сезону Роберт відіграв лише один матч за основу синіх.
Наприкінці чемпіонату Дуро вирішив обговорити з керівництвом загребців новий, дорослий контракт сина. Проте ці перемовини завершилися фіаско. Деталі тих діалогів так і залишилися таємницею. Журналістам дісталися лише чутки, згідно з якими юний футболіст та кращий хорватський тренер побили горшки. Блажевич не мав жодного бажання давати добре оплачувану угоду Роберту, а коли сторони не дійшли порозуміння в надцятий раз, Просинечки пригрозив піти. Це розлютило Мирослава, який випалив: «Вали на всі чотири сторони! В футболі тобі нічого не світить. Я готовий з’їсти свою тренерську ліцензію, якщо ти чогось досягнеш в футболі». Такі слова від кумира Роберт сприйняв як виклик. А він обожнював виклики, та почав лізти зі шкіри, щоб довести Блажевичу, наскільки він помилявся. Просинечки мріяв про те, як колись тренер гризтиме тренерську ліцензію, коли побачить, наскільки класним гравцем став безнадійний шмаркач, який насмілився сперечатися з самим Блажевичем.
Роберт разом з батьком почав подорожувати Югославією в надії знайти солідний клуб, який би задовольнив їхні чималенькі фінансові апетити. Мандрівки тривали, допоки вони не потрапили у лапи «дракона». Якось до однієї з ікон югославського футболу, тодішнього технічного директора Црвени Звезди Драгана Джаїча, підійшов чоловік, який представився дядьком Роберта. «Мого племінника не оцінили в Загребі. Чи ви б не могли влаштувати йому оглядини? Я сказав: «Звичайно, без проблем. Приїздіть за кілька днів до Белграду». Коли я побачив техніку малого, то зрозумів: він – справжній скарб. Я попросив головного тренера Васовича, щоб він дозволив ще одні оглядини через декілька годин, вже на Маракані. Насправді з Просинечки все було очевидно. А цей перегляд мені знадобився для того, щоб нікуди його не відпустити. Я одразу дав розпорядження нашим юристам підготувати всі потрібні папери. Раптом наш адвокат повідомив ще одну приємну новину, ми не повинні були платити жодного динара за нього. За п’ять хвилин після перегляду підпис Роберта стояв під угодою. Це нагадувало казку, ми абсолютно безкоштовно отримали один з головних алмазів югославського футболу», – згадував Джаїч. Легенда розповідає, що Драган дав вказівку охоронцям Маракани нікого з неї не випускати, поки не буде підписаний контакт з Робертом. На щастя, Просинечки добровільно погодився грати за Црвену Звезду.
В новій команді Рудий показав, що він давно дозрів до дорослого футболу. Роберт став одним з головних диригентів в блискучому півзахисті Црвени Звезди. На фоні Драгана Стойковича, Зарко Дуровича та Горана Мілоєвича Просинечки зовсім не губився, а в деяких з матчів навіть виходив на перший план. В дебютному сезоні Роберт прикрасив свою шию чемпіонською медаллю, проте він навіть не думав на цьому зупинятися, адже невдовзі про нього заговорив увесь світ. У 1987 році збірна Югославії тріумфувала на молодіжному чемпіонаті в Чилі. Просинечки став кращим гравцем турніру. Щоб оцінити рівень гри Рудого, достатньо згадати його партнерів по команді, які залишилися в тіні Роберта – Бобан, Шукер, Ярні. Ім’я Роберта красувалося на перших шпальтах газет не лише завдяки його фантастичній грі в Південній Америці. Як це часто бувало з балканськими збірними, на турнірі не обійшлося без гучного скандалу. Црвена Звезда, яка в Кубку УЄФА зіштовхнулася з відчайдушним опором Брюгге, розуміла, що в Бельгії домашніх 3:1 їм може не вистачити, а тому намагалася за будь-яку ціну висмикнути Роберта з Чилі. Партнерів Просинечки по збірній обурили такі дії Црвени Звезди, вони написали скаргу в ФІФА і Жоао Авеланжу довелося відреагувати. Як виявилося, побоювання червоно-білих виявились небезпідставними, Звезда згоріла в Брюгге 0:4. Цей скандал лише підклав дров в яскраве багаття всесвітньої слави Просинечки.
У наступних двох чемпіонатах червоно-білі знову нікому не віддали найвищу сходинку п’єдесталу пошани. Особливо Роберту вдався золотий для червоно-білих сезон 1990/91. Просинечки забив неймовірні, як для себе, 12 голів в чемпіонаті та додав 4 європейських влучних постріли (2 з них фантастичними ударами зі штрафних). У фіналі саме Роберту довірили відкрити серію післяматчевих пенальті, знаючи, що він не підведе. І він не підвів. Почин Просинечки підтримали партнери по команді, які забили чотири з чотирьох наступних ударів, а в Марселя схибив Аморос. Цей тріумф став останнім досягненням югославського футболу. Дуже скоро на Балканах стало не до футболу. Коли Югославія запалала, Роберт був вже далеко.
Влітку 1991 року Просинечки отримав пропозицію, про яку мріють майже всі футболісти світу. Мадридський Реал зализував рани минулого сезону, в якому Королівському клубу довелося задовольнитися лише бронзою, а в КЄЧ бланкос вже в чвертьфіналі напоролися на спартаківський меч. Реал бачив в хорватові спасителя, а тому не пошкодував викласти за нього аж 2,5 мільярди песет (близько 15 мільйонів євро). Тренер Антич теж мав легко знайти мову зі своїм тоді ще земляком. Однак Мадрид став початком кінця для Просинечки. Після переходу в Королівський клуб кар’єра хорвата почала нагадувати круте піке. В дебютному мадридському сезоні Роберт не вилізав з лазарету, відігравши лише 5 матчів. До речі в цих іграх Просинечки примудрився двічі відзначитись. Один з голів він вгатив у ворота Барселони фірмовим ударом зі штрафного. Однак цей м’яч став лише випадковим промінчиком сонця в похмурому для Роберта небі Мадрида.
Напередодні сезону 1992/93 керівництво бланкос заявило, що хорват повністю одужав, і тепер вболівальники зрештою побачать одного з кращих футболістів світу. Проте реальність виявилася зовсім іншою. В Мадриді йому явно не пішло. На початку 1994 року президент Реала Рамон Мендоса публічно заявив, що покупка Просинечки виявилась помилкою. В літнє трансферне вікно мадридці відправили хорвата в Ов’єдо. Там на нього вже чекав старий-добрий знайомий Антич. На щастя, травми залишились в минулому, і Рудий знову нагадав наскільки класним гравцем він є.
Свій найкращий матч у складі Реала Ов’єдо він відіграв проти.. мадридського старшого брата. Роберт хотів втерти носа зарозумілим бланкос, і йому це прекрасно вдалося. Мадридці покинули Астурію на щиті. Роберт знову відчував себе в ідеальній формі та готувався довести, що початкові іспанські невдачі були випадковими. Йохан Кройф теж вірив в хорвата. Летючий голландець бачив в ньому футболіста, який перетворить Барселону на непереможну команду. Однак ідеальний пазл розлетівся на шматки внаслідок травм. Чудовий дебют Роберта в Кубку Жоана Гампера змінився жахливим провалом в Кубку Іспанії, в котрому блаугранас поступилися матрацникам, а Просинечки «відзначився» вилученням. Хорват пішов на пониження в Севілью, де теж нічим себе не проявив. А з 1997 року повернувся на батьківщину, надягнувши форму Кроації (екс-Динамо).
***
В цій бочці дьогтю знайшлася й ложка меду для Роберта. У 1998 році він став бронзовим призером чемпіонату світу. В дебютному для хорватів матчі Просинечки забив блискучий гол у ворота Ямайки.
Завдяки цьому м’ячу Роберт став єдиним в історії футболістом, який забивав на чемпіонатах світу за різні збірні (в 1990 році, граючи за Югославію, Роберт вразив ворота ОАЕ). Незважаючи на таку чудову гру Роберта у дебютному матчі, в двох наступних іграх групового турніру Блажевич замінював Просинечки. А в плей-оф Роберт жодного разу не вийшов в старті. Журналісти писали, що Просинечки та Блажевич знову посварилися. Футболіст завжди заперечував це, стверджуючи, що він досі пам’ятає, як надихнула його промова тренера, коли він виходив на заміну в півфіналі з Францією. Проте в це дуже важко повірити. Адже Блажевич вирішив походити зі свого джокера аж на 89-й хвилині. В бронзовому матчі Міро поставив Роберта в основу, й той не підвів, відзначившись вже на 13-й хвилині, невдовзі голландець Зенден відновив паритет. Проте він тримався недовго, оскільки в хорватів на цьому мундіалі був справжній кілер, який практично ніколи не залишав поле без забитого м’яча. Давор Шукер на 35-й хвилині зробив Хорватію третьою командою світу.
Влітку 2001 року вболівальники скромного англійського Портсмута були ошелешені звісткою про те, що колишній гравець Реала та Барселони тепер виступатиме на Фраттон Парк. Клуб, який лише в останньому турі попереднього сезону вижив в Першому дивізіоні, тепер мав у своєму складі одного з найяскравіших футболістів кінця 80-х та початку 90-х. Грем Рікс, тренер Помпеї, теж не приховував свого здивування. «Чесно кажучи, він не входив в наші плани, але я зовсім не шкодую, що Роберт тепер виступатиме за нас». В Портсмуті розпочалася справжня Просинечкиманія. Його ім’я було всюди – від футболок аж до трусів. Чому Роберт погодився перейти в цей клуб? В Портсмуті йому платили фантастичні, як на ті часи, 15 тисяч фунтів на місяць. Вболівальники Портсмута розділилися надвоє. Одні вірили в те, що з хорватом та молодим Пітером Краучем команда неодмінно підвищиться в класі, а інші скептично зауважували: «Цікаво, скільки протриває цей фарс? Ми за нього вивалили фантастичні гроші. Для чого Просинечки рвати жили? Гроші все одно регулярно капатимуть на його рахунок. Ми повіримо в нього лише тоді, коли він доведе, що готовий вмирати на полі за наш клуб».
Роберт блискавично закрив роти критикам. Матчі за його участю часто перетворювались на шоу одного актора. «Ми почали просто фантастично, вигравши 4 з перших 5 поєдинків. Я пам’ятаю матч наприкінці вересня проти Барнслі. Роберт тоді просто сяяв на полі. За 5 хвилин до кінця гри я вирішив його замінити, щоб він скупався в аплодисментах публіки. Однак я дуже швидко про це пошкодував. Він ледве не розірвав мене. Роберт хотів грати усі 90 хвилин в кожній грі», – розповідав Грем Рікс.
Просинечки поклав чудовий гол у ворота Крістал Пелес зі штрафного, а в матчі проти Ротергема витягнув свою чарівну паличку та показав, хто на полі є справжнім магом. Мабуть, захиснику Мельників ще довго снився в нічних кошмарах цей епізод.
Перед матчем з Ноттінгемом до Просинечки підійшов форвард Лісників Марлон Хейрвуд та, не вірячи своїм очам, лише похитав головою і шанобливо промовив: «Ти – справжня легенда». В деяких іграх Роберт включав режим Бога, але він не міг це робити протягом всієї марафонської дистанції, яка складалася з 46-ти матчів. Всі зусилля Просинечки та Крауча зводила нанівець дірява оборона Помпеї. Так, як у вже згаданому нами поєдинку з Барнслі. Портсмут фінішував лише на «почесному» 17-му місці. Однак фанати досі пам’ятають перший та останній сезон хорвата в Помпеї. Вони прекрасно розуміли, що Роберт є одним з кращих гравців, які надягали синю футболку.
Звичайно, Просинечки міг досягнути в футболі набагато більшого. Не лише травми завадили йому повністю реалізувати себе, а й алкоголь та сигарети. Роберт вперше закурив в 15 років, просто заради розваги. Коротенький флірт перетворився на довгий роман. За різними чутками Просинечки на піку своєї кар’єри викурював від 40 до 60 сигарет на день. В Црвені Звезді він нібито мав дозвіл на те, щоб палити в роздягальні. Коли він перейшов в Портсмут, то почав турбуватися про своє здоров’я та скоротив свою денну норму «лише» до пачки сигарет. А про любов Просинечки до алкоголю свідчить хоча б той факт, що в інтернеті з’явилася жартівлива шкала, яка показує наскільки ти плануєш напитися. Вона починається одиничкою, а найвищий ступінь сп’яніння має назву «Просинечки». Однак хорват не погоджується з тим, що алкоголь та сигарети зруйнували його футбольну кар’єру: «Ви кажете, якщо б не віскі та сигарети, я міг би стати кращим футболістом світу? Я у цьому далеко не впевнений!»
Источник: sportarena.ua
Добавьте «sportarena.ua» в свои избранные источники ⟶ Google News Подписаться