Чи не досить гратися з Золотим м’ячем?

Італія бойкотувала голосування за кращого футболіста року через невключення в список 59-ти гравців Джанлуїджі Буффона, у той час як серед воротарів у списку номінантів були, наприклад, Ікер Касільяс, Клаудіо Браво та Давід Оспіна. Місцева федерація футболу заборонила тренеру збірної Антоніо Конте та власне Буффону як капітану збірної приймати участь у голосуванні, тому від Італії це робив лише журналіст Sky Sports Паоло Кондо.

Хтось, можливо, назве прийняте італійським футбольним керівництвом рішення ідіотичним. Хтось інший вкаже на несправедливість непотрапляння у розширений список ветерана Ювентуса та Скуадри Адзурри. Але навряд чи хтось отримав велике задоволення від перегляду самої церемонії, яку транслювали у 190-а країнах.

Незважаючи на такі частини шоу, як оголошення кращої команди, тренера чи гравчині року, все врешті і уже укотре зводилося до визначення того, хто краще провів останній футбольний рік, Кріштіану Роналду чи Ліонель Мессі, найдорожчі, найтитулованіші, відполіровані глянцем. Свято визнання вже визнаних, нагородження вже нагороджених, вручення трофеїв за виграш трофеїв.

Коли пишуть про те, що результати голосування підтверджують нинішню велич іспанського футболу, це щонайменше викликає подив. Вся Прімера таким чином зводиться до двох команд, а ці команди – до двох гравців, що їх репрезентують, причому обидва вони не іспанської національності. Золотий м’яч у своєму нинішньому вигляді закріплює тенденцію до оцінки індивідуальних досягнень над командними, ідолізацію гравців, піднесення їх до сміхотворних богоподібних величин. Кому це потрібно – незрозуміло, адже й самі Мессі та Роналду виглядали на церемонії занудженими.

Для великих і могутніх це, здавалось, була доволі буденна подія. А ось для Неймара це, мабуть, було щось особливе. Його уперше включили у трійку претендентів, він навіть виглядав дещо схвильованим, і натягнув на церемонію фетровий капелюх. Це однозначно була важлива подія для Поля Погба, чий вишитий золотом фрак став чи не подією вечора, як і той факт, що він привів з собою на церемонію маму, а не дружину чи коханку.

Розчулила (в тому числі португаломовних присутніх в залі) емоційна реакція Венделла Ліри, який трохи несподівано отримав нагороду Ференца Пушкаша, і в своїй промові навіть зачитав цитату з Біблії. Карлі Ллойд ледь не розплакалась, коли була названа кращою футболісткою року. Тобто були в залі люди, для яких це все мало якесь вагоме значення, і які переживали у вечір понеділка важливий момент. Та усі вони були насправді другорядними героями цієї вистави.

На головних же виконавців, здається, не справили враження ні музичний супровід, ні спроби ведучого, коміка Джеймса Несбітта, хоч трохи розвеселити присутню публіку. Значна частина цієї самої публіки оптично теж відверто нудьгувала, як і запрошені артисти. Власне, єдиний раз за весь вечір Роналду вийшов з напівсонного стану, коли Несбітт вивів на сцену хлопчака з публіки, і той задав Кріштіану несподіване для нього запитання. Португалець настільки розгубився, що на запитання про його плани після завершення кар’єри пробелькотів щось не дуже зрозуміле про бренди та комфорт.

Мессі та Роналду, безперечно, неймовірно класні гравці і видатні спортсмени, одні з найкращих і, мабуть, найеффектніші футболісти сучасності. Але поки вони ще не пройшли свій так званий прайм, з кожним роком присвоєння звання кращого гравця планети втрачає свою привабливість для вболівальницького загалу, за виключенням вболівальників Барселони і Реалу.

Найпрестижнішою літературною премією у Франції є Гонкурівська премія, яку письменник може отримати лише один раз. Головна ідея з самого початку полягала в підтримці талановитих невідомих авторів і наданні їм коштів на написання нового твору. У наш час нагорода стала символічною, і становить лише 10 євро, однак премія аж ніяк не втратила свого статусу і цінності. Річ у тому, що її лауреат миттєво стає мільйонером, адже його книга відразу отримує статус бестселлера.

Чи не час організаторам вручення Золотого м’яча змінити правила, і перестати вручати нагороду окремому футболісту більше одного разу? Її лауреати однозначно не потребують ніякої матеріальної підтримки, ані додаткового визнання. Вони підписують мільйонні контракти з так званими топ-клубами, виграють трофеї і медалі. Звання кращого гравця – це найвище індивідуальне досягнення, та сама вишенька на торті, з якою він стає довершеним і не потребує доповнень.

Трансформація нагороди у щось на зразок Залу слави світового футболу, у котрий щороку включають лише одного, могла би її освіжити, зробити чимось більш цікавим і особливим. Пафоснішим це видовище уже не стане, хіба що наступного року Мессі чи Роналду виноситимуть на сцену на паланкіні. Одночасно гравці на кшталт Буффона чи Іньєсти, можливо менш еффектні та лощені, але не менш класні, отримали би заслужений шанс, а глядачі і вболівальники – інтригу.

Андрій Курдаєв, Sport Arena