«Чемпіонство відсвяткували в грузинських традиціях»

Три з половиною роки тбіліське Динамо – рекордсмен грузинського футболу, історичний гранд із міжнародними здобутками – не могло повернути собі домашнє чемпіонство. 17-й титул столична команда здобула цієї осені, обігнавши на два очка Динамо (Батумі) та на п’ять – Сабуртало, саме ці дві команди були головними конкурентами й захоплювали лідерство по ходу сезону.

Золоті медалі грузинського чемпіонату виграли відразу троє українських легіонерів – воротар Литовченко, захисник Каплієнко та півзахисник Шишка. Останній з них, уродженець Львівщини, що пройшов школу донецького Шахтаря, прибув у команду на місце Іванісені, якому Скрипник допоміг реанімувати кар’єру в луганській Зорі.

З Михайлом говоримо про іспанського теоретика, грузинських практиків і святкування титулу.

«Оболонь-Бровар залишив без образ»

– Передовсім, наші вітання зі званням чемпіона Грузії. Як відсвяткувала цей успіх команда та ви особисто?

– Дуже дякую! Святкували в грузинський традиціях: тепла і приємна атмосфера з багатьма тостами:) Були легенди клубу, президент, весь тренерський штаб, всі люди, які причетні до футбольного клубу – і, звичайно, команда.

– Три роки Динамо (Тбілісі) не здобувало це звання. Як фани одного з найтитулованіших клубів Східної Європи сприймали цей період і завдяки чому, на вашу думку, вдалося перервати цю серію?

– Всі вболівальники були дуже задоволені! У нас із ними непрості відносини, але завжди лишались одним цілим. Моя думка, що це дуже велика заслуга тренерського штабу – вони міняли наш менталітет і налаштовували тільки на перемогу. Колектив у нас хороший, всі веселі – сміються, хороша атмосфера в команді)

– Іспанець Фелікс Вісенте до Тбілісі нібито ніде не працював раніше тренером. Як він будує гру команди? Що цікавенького в його тактиці та тренуваннях?

– Ну, Фелікс був другим тренером раніше. Це нереально сильний професіонал: дуже переживає за команду, налаштовує. У таких тренерів хочеться тільки вчитись. Дуже багато чого у них взяв.

Читайте також: «Не спутал ли два Жальгириса? Что вы, я в Каунасе, а в Вильнюсе – Миколюнас!»

– До Динамо (Тбілісі) ви грали в українській Першій лізі, але, несподівано для багатьох, покинули команду, в якій зуміли заграти. Які причини змусили вас розстатися з Оболонню-Бровар? Розсталися без образ?

– У мене були дуже хороші стосунки з головним тренером Сергієм Ковальцем і керівництвом клубу. Так що все було без образ. Просто пішов, тому що в мене закінчився контракт.

– Як дізналися про інтерес тбілісців? Що знали тоді про «Динамо»?

– Мені подзвонили агенти і запропонували такий варіант. Все було швидко: буквально на наступний день я вилетів в Динамо. Навіть не задумувався, тому що чув про команду тільки хороші відгуки.

«З батьком Каплієнка все в порядку»

– Виходить так, що в тбіліське Динамо ви прийшли на місце Іванісені. Як відгукуються про Діму в Тбілісі? Як вам його прогрес у «Зорі»?

– Так, про Діму тут дуже гарної думки: як щодо футболу так і за ним. Ми знайомі з ним ще до Тбілісі, грали разом в структурі Шахтаря. Перед моїм переходом у Динамо ми з ним спілкувались, що я і як тут. Діма дуже сильно прогресує і це видно, я радий за нього.

– У вашій новій команді вже були й інші українці – Литовченко та Каплієнко. Знали їх раніше?

– Ні, раніше не були знайомі і навіть не пересікались.

– Які стосунки встановилися?

– З Сашею Каплієнком відразу подружились, дуже хороша людина і футболіст.

– Як із його батьком, до речі? Він же був пропав у Криму…

– Все добре він знайшовся:)

– Чому Литовченко не грає?

– Сергій не грав, думаю, тому, що він приїхав так, як і я – під час чемпіонату, а в тренера є свій кістяк і не завжди давали шансу.

Читайте також: Александр Каплиенко: «Играть за такой именитый клуб, как тбилисское Динамо, это уже сама по себе мотивация»

– Ви уже досвідчений гравець. Що нового для вас у грі тбілісців?

– Тут я багато чому навчився. Динамівський футбол відрізняється від Першої ліги, тому потрібно було звикати, вчитись потрібно завжди.

– Яке враження від чемпіонату Грузії? З одного боку, кажуть, він уже рівняється за грошима з українським (окрім грандів), з іншого – інфраструктура не краща за наші нижчі ліги, а, може, й гірша…

– Чесно кажучи, не знаю, як щодо грошей в інших командах, але можу сказати, що інфраструктура в Динамо дуже хороша, все стабільно, крута база і стадіон.

– А порівнюючи з Литвою, де ви завойовували медалі місцевого чемпіонату з Тракаєм?

– Якщо порівнювати з Литвою, то, я вважаю, як рівень, так і організація сильніша в Грузії.

– В Грузії зараз багато українців. Хто виступає найяскравіше?

– На жаль, я мало з ким знайомий із українських легіонерів у Грузії, окрім тих, що зі мною в команді. Але я думаю, якби вони погано грали, їх би там ніхто не тримав.

«Рекомендую відвідати Грузію!»

– Найбільш пам’ятний виїзд у Грузії для вас? Бували екстремальні, адже країна гориста?

– На моїй пам’яті не було ніяких незвичних ситуацій. Але, щоправда, готелі в певних містах на дуже низькому рівні. Тому бувало, що ми просто ночували на базі, а вранці виїжджали на гру.

– Стереотип про грузинський футбол – техніка, возіння з м’ячем, м’якість. Правда?

– Вважаю , що грузинські футболісти дуже сильні, особливо молодь. Вони дуже креативні, швидкі, добре працюють з м’ячем. Тільки одна проблема – це характер. Тому, як показує статистика, їх у молодому віці стараються вивозити за кордон, де грузини стають дуже хорошими гравцями.

Читайте також: «У Чорногорії, буває, суперник – два метри зросту. Як з ними боротися на другому поверсі, якщо він на третьому?»

– Що далі? До єврокубків ще півроку… Маєте намір лишатися в цій команді?

– Намір-то є залишитись, однак є ще недосказаність якась, що я міг грати там краще і через це не отримував стільки ігрової практики, як би хотілось. Трошки період адаптації давався важко. Тому подивимось, як воно буде.

– Життя в Грузії. Що запам’яталося?

– Ой, Грузія – це дуже гарна країна! Вона різна: як море, так і гори. Звичайно, що їжа дуже смачна. Люди прекрасні. Тому рекомендую її відвідати!