Більшої дурості годі було й шукати. Влітку 2013 року Тоттнем вирішив продати Кардиффу Стівена Кокера всього за 8 мільйонів фунтів. Сума могла бути більшою, якби новачок Прем’єр-ліги залишився ще на один сезон. Ці два теоретичних мільйони не мали ніякого значення на оцінку ситуації.
Того літа Шпори зробили багато дурних речей на трансферному ринку, витративши 100 мільйонів фунтів на гравців, з яких тільки Крістіан Еріксен заграв по-справжньому. Одним таким рішенням більше, одним менше. Даніел Леві чіплявся в переговорах за кожен фунт, він до останнього торгувався з Реалом щодо Гарета Бейла, а тут так легко віддав молодого й талановитого гравця.
Вихованець Тоттнема Кокер сильно відіграв на правах оренди за кілька клубів, а протягом свого першого справжнього сезону в команді вразив Андре Віллаш-Боаша. Португалець називав його майбутнім збірної Англії, його помічник Штефан Фройнд – новим Джоном Террі. Влітку 2012 року Кокер був гравцем збірної Великобританії на Олімпіаді в Лондоні, восени дебютував у складі збірної Англії та забив у своєму першому матчі в ворота Швеції. Майбутнє здавалось безхмарним.
Вже в новому сезоні 22-річний Кокер мав стати гравцем стартового складу Тоттнема та прогресувати й надалі. Міцний центральний хавбек з умінням грати головою, характером та дуже серйозним потенціалом. І тут продаж в Кардифф за 8 мільйонів.
Мабуть, там щось було не так. Там було дуже не так.
Рівно через чотири роки після того несподіваного переходу Кокер вже перестав бути молодим та перспективним. Він став загубленим талантом. В інтерв’ю Guardian він зізнався, як і чому загубив талант.
Стівен Кокер був ігроманом та алкоголіком. Він піддавався нападам депресії та намагався покінчити життя самогубством.
І почалось все не в КПР, де він грав останні три роки, не в Кардиффі після того продажу, навіть не в сезоні 2012/13. Вже тоді увесь такий талановитий та перспективний гравець, про якого багато говорили тренери та спеціалісти, більшу частину вільного часу проводив в казино. Більше того, він там був готовий провести увесь свій час.
«Мені завжди говорили, що мій спортивний азарт та бажання перемогти – дуже важливі якості для побудови гарної кар’єри. У мене завжди була ця рішучість». Але пережити напади азарту Кокер не завжди міг. Його необхідність перемагати перекинулась на найлегший спосіб боротись за це – азартні ігри.
Свій перший повноцінний сезон в Йовілі він провів ще дитиною, там ним піклувались та допомагали, але влітку 2010 року він перейшов до Брістоль Сіті. «Мене поселили в розкішній квартирі в центрі міста, дали неймовірну зарплату та дозволили робити все що заманеться». Для хлопця, який народився у Фелтему, робітничому містечку поблизу Лондона, це стало відмиканням ящику Пандори.
На свободу вирвались усі погані речі. «Вже тоді мені була необхідна допомога. Можливо, я б слухався якихось обмежень, але в клубі говорили, що ваше дозвілля немає ніякого значення, якщо воно не впливає на якість гри».
Наступного сезону він грав в оренді за Свонзі Брендана Роджерса, який тільки вийшов до Прем’єр-ліги. До гри Кокера не було запитань, але під час однієї з травм стало відомо, що у нього є проблеми з азартними іграми. Тоттнем відправив гравця на лікування, але нічого не допомагало. Повернення з оренди призвело до ще більших проблем.
«Я годинами сидів у казино, проводив там цілі ночі, – розповідав Кокер. – Я ніколи не відчував себе гравцем стартового складу чи потрібним команді, але азарт від перемог в казино та гроші в кишені дозволяли почувати себе краще». Коли не допомагали азартні ігри до справи брався надійний помічник алкоголь.
Зрештою, Даніел Леві поговорив з Кокером останній раз: «Речі, які ти собі дозволяєш робити, – неприйнятні. Або ти вибираєшся, або йдеш з команди. Але, запевняю, у другому випадку це буде шлях назад, з якого не повернутись». «Я вирішив довести, що він помилився». Це був черговий азартний вчинок людини з затуманеним розумом.
Тренер Кардиффа Малкі Маккай дуже допомагав Кокеру. Він зробив його капітаном команди та важливим гравцем команди. Молодий захисник почав втамовувати свою спрагу футболом, не ходив до казино та не паскудив своє життя нічними гулянками. «Але потім його звільнили, й демони повернулись».
Після вильоту Кардиффа Кокер перейшов до КПР, але падіння вже було не зупинити. Він грав у команді, яка ще більше програвала, він повернуся до ігор та випивки. «Я прокидався в понеділок зранку та не пам’ятав нічого, що сталось з вечора суботи. Мені приходили повідомлення з вимогами негайно зустрітись з менеджером, бо ніхто не вірить, що я міг таке утнути, але я нічого не пам’ятав». У Кокера були проблеми з поліцією та сім’єю.
Але при цьому він залишався молодим гравцем, місце якого було в більш сильних командах, ніж середняк Чемпіоншипу. Сезон 2015/16 він провів у двох орендах в Сауттгемптоні та Ліверпулі. Обидві угоди були досить несподіваними, а їх провали особливо не здивували. Проте з усім цим шлейфом проблем було б дивно, якби Кокер знайшов в тимчасових переїздах розраду, а не просто нові місця для ігор та п’янок.
На початку 2017 року його ледве не віддали в оренду Локомотіву, в КПР вважали, що така різка зміна може якось вплинути. Іан Холловей все ж повірив у хлопця, але на той час йому вже ніхто не міг допомогти. Зараз Кокер дивиться на усе з сьогодення та розуміє, що йому потрібна була допомога, коли він тільки потрапив до цієї халепи. Але в 25 років після стількох років проблем вибратись він міг тільки сам.
Звичайно, він звернувся до спеціалістів. Влітку він у всьому зізнався в інтерв’ю, а також сказав, що вже давно не ходить до казино та вживає спиртного: в грудні минулого року він грав останній раз, в березні – напився. Тоді його арештували за водіння в нетверезому стані та відібрали права. «Я втратив десь 70% своїх грошей, повагу та любов людей. У мене є ще син, заради якого треба жити». Тоді Кокер вирішив зупинитись, адже його хвороби почали тягти до ще більших проблем. Він почав думати про самогубство в моменти, коли не віддавався азарту казино.
На період літа 2017 року він був людиною, яка хоче повернутись до справжнього життя. «Я живу у рідному районі та їжджу на громадському транспорті, аби повернути своє коріння. Я намагаюсь повернути радість від футболу, чого я не відчував з часів Кардиффу».
Насправді Кокер правий у тому, що якби він грав всього на 40% своїх можливостей, то був би гравцем рівня Прем’єр-ліги. Якби він зумів перемогти своїх демонів, то цілком міг виправдати сподівання і Віллаша-Боаша, і Пірса, і Роджерса, і Ходжсона, які свого часу разом вірили в талановитого футболіста.
Невідомо, чи в першій половині теперішнього сезону це були травми, чи Кокер ніяк не може знайти себе, але наприкінці грудня з ним було розірвано контракт. КПР у короткому повідомленні дипломатично побажав гравцю удачі в майбутньому.
Зараз Кокеру всього 26 років. Він ще може жити нормальним життям, навіть встигне побудувати якусь кар’єру. Він не стане новим Джоном Террі, проте навряд чи він зміг програти в казино разом з усіма грошима ще й талант. Своє падіння він зумів зупинити. Але чи зможе тепер піднятись?
Источник: sportarena.ua
Добавьте «sportarena.ua» в свои избранные источники ⟶ Google News Подписаться