Син за батька та за себе. Як Брістоль Сіті дивує Англію та претендує на вихід до Прем'єр-ліги

Getty Images

В історії Брістоль Сіті невдач було набагато більше, ніж успіхів. Але у цьому сезоні відбуваються події, які можуть призвести до найбільшого успіху Брістоль Сіті за багато останніх років — команда веде боротьбу за перший в історії вихід Прем’єр-ліги та повернення у найвищий дивізіон англійського футболу з 1980 року.

Парадокс історії успіху Брістоль Сіті цього сезону у тому, що він виник нізвідки. Зазвичай повинні відбуватись якісь події, переломні моменти, необхідна якась точка відліку. Але у Брістоль Сіті цього немає. Просто минулого сезону Вільшанки боролись за виживання та ледве змогли врятуватись від вильоту, а тепер здобувають перемоги та йдуть на третьому місці.

Новітню історію Брістоль Сіті зазвичай розпочинають подіями на початку осені 2005 року, коли клуб запросив з Йовіла Гарі Джонсона. Він швидко перебудував клуб, вивів Брістоль Сіті до Чемпіоншипа та уже в першому сезоні там дійшов до фіналу, де Брістоль Сіті поступився нахабам з Халл Сіті, котрі якраз досягали свого історичного успіху.

Окрім успіху Джонсон подарував вболівальникам та керівництву великі сподівання, які в наступні кілька років не вдалось підтвердити виходом до Прем’єр-ліги. Вільшанки показували цікавий футбол, постійно були нагорі таблиці, але більше так високо не піднімались. Навесні 2010 року Джонсон залишив команду через незадовільні результати. Той сезон команда закінчила на десятому місці в таблиці, а потім ніколи вище не підіймалась.

Відтоді клуб пережив ще один виліт та повернення, що мимоволі віддаляють події не такого вже в давнього минулого. Але історична довідка тут особливо важлива, адже одним з лідерів того Брістоль Сіті був син головного тренера Лі Джонсон, теперішній головний тренер команди.

Лі Джонсон рано розпочав кар’єру, коли навесні 2013 року очолив Олдем. Після двох років успіхів його запросили до Барнслі, з яким він відразу вийшов до Чемпіоншипу, а в лютому 2016 року Джонсон повернувся до Брістоля вже на позицію головного тренера.

На той час Вільшанки вже повернулись до Чемпіоншипу під керівництвом Стіва Коттерілла. Якщо потрібно обов’язково шукати якусь важливу дату та події, то треба відзначати літо 2015 року у якості відправної точки успіхів саме цього Брістоль Сіті.

Брістоль просто неймовірно виступив в Лізі 1, зайнявши перше місце: лише 5 поразок в 46 іграх, 99 голів забито та 38 пропущено. Коттерілл знайшов правильних гравців, почав вводити до складу молодь — все йшло добре. Проте перед початком нового сезону в Чемпіоншипі в Брістоль Сіті своїми діями дали привід говорити про те, що складом команди не зовсім задоволені. У господаря клубу Стіва Лансдауна вистачає грошей на придбання нових гравців за великі гроші, він дав 10 мільйонів фунтів Коттеріллу на придбання форварда. Брістоль Сіті почергово досягав домовленості щодо трансферів Двайта Гейла та Андре Грея, проте обидва форварди відмовлялись переходити у склад новачка дивізіону.

Брістоль Сіті хотів відразу показати себе у якості претендента на щось серйозне, зробивши велике придбання. Але викликав тільки веселий сміх через відмову гравців переходити до його складу. Фактично єдиним трансфером того літа став Джонатан Коджия з Анже за 2 мільйони фунтів, якого потім продали до Астон Вілли через рік за 15 мільйонів.

У складі команди головний парадокс цього успіху. В нього не вірив Коттерілл, потім вже Джонсон свого першого літа після призначення витратив багато мільйонів фунтів на покупку нових гравців, проте кістяком Брістоль Сіті залишаються ті гравці, які ще виводили до команду до Чемпіоншипу.

Воротар Френк Філдінг, центральний захисник Айден Флінт, опорний хавбек Корі Сміт були лідерами команди в Лізі 1, ще один центральний хавбек Марлон Пак, а також місцеві вихованці Боббі Рід та Джо Брайан були тоді в команді не на перших ролях, але тепер виросли у важливих гравців стартового складу.

Саме з ними Коттерілл не бачив прогресу в майбутньому та намагався знайти новачків. Всі вони були в команді й минулого сезону, який Брістоль Сіті закінчив над самою зоною вильоту та ледве не залишив Чемпіоншип.

Зрештою, цього літа клуб зробив лише кілька придбань, з яких можа особливо відзначити захисника Астон Вілли Натана Бейкера. Італієць Ерос Пізано рано отримав травму, Фамара Дьєдью поки не став новим Коджою, а шведський вінгер Ніклас Еліассон майже не грає.

Брістоль Сіті майже не поміняв склад у порівнянні з минулим сезон у кращий бік, а, навпаки, більше втратив. Наприклад, після завершення строку оренди залишив команді Таммі Абрахам, який забив 23 голи, до Кардиффа перейшов другий найкращий бомбардир Лі Томлін.

Завдяки старомодному тепер способу через розвиток гравців та гарні командні зв’язки Брістоль Сіті почав досягати успіхів. 24-річний Боббі Рід забив вже стільки голів, скільки за усю попередню кар’єру, отримавши фактично вільну роль в нападі команді. Зв’язка Флінт — Бейкер в центрі захисту виглядає просто неймовірно, а сам Флінт встигає ходити в атаку того легендарного сезону з виходом з перемогою в Лізі 1, коли він забив 15 голів Він не тільки на стандарти підходить, але може підтримати позиційну атаку, зробивши, до прикладу, ідеальну навісну передачу з правого флангу.

Флінт (обличчям) — один з найкращих гравців Брістоль Сіті, Getty Images

В центрі півзахисту гарну взаємодію демонструють Пак та Сміт, разом з якими добре облаштувався розумний та креативний Джош Браунхілл. Рід з флангів допомагають номінальний захисник Брайан та Джеймі Патерсон, гравець з нетрадиційними технічними даними, якого ледь не загубили в Ноттінгемі. Він легко знайшов себе в швидкій грі Брістоль Сіті та вже протягом цього сезону перетворився на майстра гарних голів та яскравих дій.

Минулий сезон був для Сіті важким та довгим. Після загалом непоганого старту вони програли 11 з 12-ти ігор протягом листопада-січня, а потім більше боролись з собою. Весела та емоційна гра Брістоль Сіті не призводила до результатів, що викликало сумніви у її виправданості. Сьогодні у команди виходить не тільки грати, але й перемагати.

Лі Джонсон зі своїм досвідом роботи в трьох командах залишається молодим тренером. Він сам розповідає про те, що любить вчитись та готовий здобувати досвід будь-де. Напередодні гри Кубка Ліги він 15 хвилин поспілкувався з Роєм Ходжсоном, а тепер очікує на зустріч з МЮ та розмову з Жозе Моурінью. «З моїм досвідом навіть цих 15 хвилин достатньо, аби дізнатись щось нове».

У цьому сезоні Чемпіоншип подарував багато несподіванок та відкрив нові імена. З лідерів можливо тільки Вулвергемптон очікували так високо в таблиці, тоді як Кардифф, Шеффілд Юнайтед та Брістоль були у найкращому випадку всього лише середняками. Проте зараз вони займають цілком заслужені місця.

Гравці Брістоль Сіті, його тренер, якому навіть десь пощастило залишитись на своїй посаді протягом минулого сезону, доводять, що вони можуть досягати успіхів. Англійський футбол заборгував клубу за той сезон, а Лі Джонсон може перевершити свого батька. Проте у цьому випадку буде говорити не зовсім правильно, адже їх історія зовсім інша. Гарі Джонсон, швидше за все, так і залишиться найкращим тренером Англії початку нового століття, який ніколи не працював у Прем’єр-лізі, а Лі Джонсон зараз побудував чи навіть й досі будує щось своє.

Ця команда ще не сказала свого останнього слова. У неї є стиль, рішучість та характер — все, аби витримати увесь сезон на цьому рівні. Три останніх перемоги над Халлом, Мідлсбро та Шеффілд Юнайтед якраз вчора лише підтверджують ці слова.