Getty Images
Люди часто намагаються не згадувати якісь погані речі, але це не означає, що вони їх не пам’ятають. Проте було б дивно постійно згадувати невдачі.
В Дербі добре пам’ятають, що сталось десять років тому в сезоні 2007/08, коли команда останнього разу грала в Прем’єр-лізі та вилетіла з антирекордними 11 очками. Може здатись, що в Дербі почали забувати про це, але ні, вони добре знають. Найкращим способом відсвяткувати ювілей буде повернення до Прем’єр-ліги. Вкотре за останні кілька років Барани мають усі шанси задивлятись на вихід до найвищого дивізіону.
За ці 10 років Дербі пройшов шлях від найгіршої команди Англії до того, аби називатись топ-клубом Чемпіоншипу та наводити жах на конкурентів своїми витратами та можливостями.
Залишити Пола Джюелла головним тренером після того 11-очкового сезону було досить дивним рішенням. Після такого потрібне було якнайшвидше перезавантаження системи: гравці не довіряли тренеру, тренер не довіряв гравцям, а вболівальники взагалі ні у що вже не вірили. Проте Джюелла швидко було звільнено, як і його помічника та наступника Кріса Хатчінгса. На початку січня 2009 року Дербі очолив Найджел Клаф, син легендарного тренера Дербі Брайана Клафа.
Від власників американської корпорації можна було очікувати такого рішення, зважаючи на важливість піару в американському спорті загалом. Клаф довгий час успішно працював з Бертоном, який тоді претендував на вихід з Конференції до Ліги 2, але всі розуміли, що якби він не був сином Клафа, то шанси на його призначення були б значно меншими.
Дербі вдалось добитись не того ефекту, як можна було очікувати. Самим лише своїм іменем новий тренер не приніс звитяг команді, але він прийшов працювати, а не просто світити батьківським прізвищем. Власники Дербі відразу дали зрозуміти, що процес перебудови буде довгим. Можливо, вони хотіли й швидше все зробити, але не поспішали вкладати кошти в придбання нових гравців.
Проте відразу варто зрозуміти, що Дербі був не звичайним середняком Чемпіоншипу, як це показує таблиця. Через деякий час Клафу вдалось створити систему, яка на той час була взагалі дивною для Футбольної Ліги, – він відмовився від оренди гравців. Лише недавно було змінено правила по оренді гравців у період між трансферними вікнами, тому від подібної практики майже відмовились, тоді як раніше було звично брати гравців на місяць чи два. Середняки та аутсайдери так і виживали.
Дербі шукав нових гравців там, де за них можна було відносно небагато платити: Шотландія та нижчі дивізіони Англії; часто новачками були вільні агенти. Важливою частиною першої команди мала стати власна футбольна школа, яка в роки роботи Клафа випустила для першої команди кілька цікавих гравців на чолі з Віллом Х’юзом.
Клаф був тренером Дербі безпрецедентних 4,5 роки, що для сучасного футболу буде еквівалентом мінімум 10-12 старих часів. На початку сезону 2013/14 його було звільнено. Представники компанії American Partners того літа вирішили, що настав неминучий час серйозного прогресу. Лише навесні Дербі показав найкращий результат за часів Клафа, зайнявши десяте місце, а вже в вересні його відправили у відставку, запросивши Стіва Маккларена.
Власникам набридло гратись в прогресивний клуб, вони вирішили рухатись вперед. Але справа була не в тому, щоб перемагати, Дербі треба було надати товарний вид. Вже через кілька місяців після запрошення колишнього тренера збірної Англії та оренди відомого бомбардира Даррена Бента компанія American Partners почала переговори щодо продажу клуба.
Навесні 2014 року Дербі грав в плей-офф за вихід в Прем’єр-лігу, поступився КПР, але 22% акцій клубу викупив місцевий бізнесмен Мел Морріс. Пізніше він став повноцінним власником Баранів, і часи спокою закінчились назавжди.
Морріс народився та виріс у невеличкому містечку Літтловер поблизу Дербі. Він завжди був вболівальником команди, а гроші для покупки клубу заробив на різних проектах в сфері інтернет-розваг. Локомотивом його успіхів була гра для мобільних телефонів Candy Crush Saga.
Вболівальники багатьох клубів часто говорять, що власники з різних куточків світу не розуміють їх прив’язаності. Малазійці міняють кольори клубу з синього на червоний, бо їм так подобається, єгиптяни вирішують, що до назви клубу треба додати Тайгерс. Але ще гірше інколи виходить, коли власником чи тим, хто приймає рішення, стає вболівальник. Він обов’язково переживає за команду, але інколи на його рішення впливають різні емоційні фактори.
Морріс почав керувати Дербі влітку 2015 року, а його першим рішенням було звільнити Маккларена. За ці 2,5 років він також звільнив Пола Клемента, Найджела Пірсона та вдруге Стіва Маккларена. І це при тому, що Даррен Уоссолл майже половину сезону був виконувачем обов’язки головного тренера, а інакше б Морріс призначив ще когось, а потім звільнив і його. Можливо, це знову був би Маккларен.
Найголовніша проблема Морріса – в його інфантильності та розумінні того, що він хоче. Найбільш показовий момент був зі звільненням Пола Клемента.
Влітку 2015 року Дербі витратив на покупку нових гравців 25 мільйонів фунтів. Новачками команди стали Бредлі Джонсон з Норвіча (6 мільйонів), Джейкоб Баттерфілд з Хаддерсфілда (4), Джейсон Шакелл з Бернлі (3), Андреас Вайнманн з Астон Вілли (2,75). Клуб викупив контракт Тома Інса за майже 5 мільйонів фунтів, а також підписав кількох досвідчених гравців Скотта Карсона, Даррена Бента, Кріса Бейрда.
Незважаючи на усі ці серйозні придбання, Морріс протягом усієї осені говорив, що вихід до Прем’єр-ліги уже цього сезону не є обов’язковим. Він дуже радів з призначення Клемента та говорив, що він може бути для Дербі тим, ким був Алекс Фергюсон для Манчестер Юнайтед. Морріс постійно повторював про якийсь серйозний проект на довгі часи.
Вже тоді це було дивно чути, адже який може бути проект з підписанням вікових гравців типу Карсона чи Шакелла, але без необхідності вийти до Прем’єр-ліги?
Взимку все стало на свої місця. Після серії з семи ігор без перемог Морріс звільнив Клемента. Проблема була в тому, що навіть тоді Дербі йшов на п’ятому місці в таблиці та програвав лідеру Халлу 5 очок. У поясненні свого рішення власник Баранів мав бути оригінальним, інакше б довелось сказати усю правду – правду про те, що він просто запанікував та піддався звичайному духу вболівальника, у якого завжди «все пропало».
«Наше першочергове завдання – створити Шлях Дербі», – говорив Морріс про високі речі. За його словами, Клемент грав не у той футбол, який він чекав від команди. «На жаль, нам не вдалось показати той прогрес, на який ми очікували, тому доводиться прощатись з Полом».
Пізніше Клемента звільнять зі Свонзі, тому що він не відповідає Шляху Свонзі.
Звичайно з виконувачем обов’язки до кінця сезону Дербі не зумів ні досягти прогресу, ні поборотись за вихід до Прем’єр-ліги, а вже влітку новим тренером було призначено Найджела Пірсона. Проте його перебування в команді закінчилось на початку жовтня. Барани зробили кілька вагомих придбань, підсиливши складі Матеєм Видрою за 8 мільйонів фунтів та Ікечі Ан’єю за 4 мільйони фунтів, але Дербі йшов в зоні вильоту.
Закінчилась робота Пірсона скандалом. Частина гравців команди прийшла до власника з вимогою звільнити тренера з деспотичним характером, а на зустрічі з Моррісом Пірсон вибухнув, полаявся з ним та скоро залишив клуб.
Головним тренером став Стів Маккларен, який радісно відгукнувся на несподівану пропозицію, адже «не закінчив розпочату роботу». З новим-старим тренером команда зробила серйозний ривок в таблиці, почала перемагати та повернулась до числа претендентів на плей-офф. Проте на початку березня 2017 року було звільнено й Маккларена.
Звичайно, і цього разу причина була в тому, що Маккларен не відповідає високим стандартам Шляху Дербі. «Нам потрібен тренер, який поділяє наші цінності та готовий розвивати команду», – сказав Морріс. Вважалось, що Дербі демонструє «неочікувано значне та постійне зниження результатів, має проблеми з єдністю всередині команди». Тобто виходить, що гравці другий раз за сезон пожалілись на тренера, якого звільнили. Хоч в цьому у них є якась єдність.
Швидко після звільнення Маккларена головним тренером Дербі призначили Гарі Рауетта. Його прямо запитували про те, чи не боїться він йти працювати в Дербі через цю любов власника до звільнень, але Рауетт явно зачекався роботи. На початку сезону його звільнили з Бірмінгема нові китайські власники, які відразу захотіли побачити відоме ім’я біля керма команди, призначили Джанфранко Дзолу, а потім ледве врятувались від вильоту. Рауетта звільнили з команди, яка йшла на сьомому місці в двох очках від місця в плей-офф.
Наприкінці минулого сезону він звикав до команди, але й восени розпочав так, що пішли чутки про чергове рішення Морріса. Проте в останніх 16 матчах Дербі програв тільки двічі та піднявся на друге місце в таблиці позаду Вулвергемптона. Це саме той результат, який очікували від багатіїв Чемпіоншипа, які цього трансферного вікна знову платили великі гроші (5 мільйонів фунтів за Тома Лоуренса з Лестера, трохи більше 2 мільйонів за Андре Віздома) та підписували іменитих виконавців: Том Хаддлстоун, Кертіс Девіс, Джо Ледлі.
За іменами, досвідом провідних гравців, зарплатами та можливостями ніхто в Чемпіоншипі не може зрівнятись з Дербі. Лоуренс та інший літній новачок орендований у Шеффілд Венсдей Сем Віннал трохи розбавляють цю компанію, але все одно в основі Баранів досвідчені гравці, які цим складом могли цілком бути командою Прем’єр-ліги: Карсон, Бейрд, Девіс, Хаддлстоун, Джонсон, Вайнманн, Видра, Дейв Н’юджент, Кріс Мартін та капітан команди Річард Кіо, 31-річний ірландець, один з найкращих захисників Чемпіоншипу останніх років.
Але такий склад та теперішнє місце в таблиці ще більше мають тиснути на Рауетта. Адже крок в бік чи назад – його буде розіп’ято. Формальних приводів у Морріса вистачає. Наприклад, зараз Дербі постійно критикують за стиль гри, захисний та контратакувальний варіант ведення матчу, що не личить фавориту. Джейкоб Баттерфілд в одному з інтерв’ю розповідав, що вирішив влітку перейти до Шеффілд Венсдей, бо зрозумів, що йому не підходить стиль Дербі Рауетта з великою кількістю прямих передач.
«Деякі команди роблять до 600 передач за матч, але при цьому половина з них назад чи поперек без всілякого тиску. У порівнянні з Бірмінгемом, який я тренував, команда робить на 100 передач більше, ми не надто часто граємо довгими передачами. Я не шукаю виправдань ні для чого, адже наше головне завдання – вигравати матчі».
Рауетт намагається бути товстошкірим до критики. Це легко, коли команда перемагає та йде високо в таблиці. Але важливо при цьому розуміти, що йому нічого не зроблять ті, хто пише просто в газетах чи в коментарях під текстами. А ось власник команди Морріс за невідповідність Шляху Дербі може звільнити. Нехай тільки Дербі програє кілька ігор…
Теперішній Дербі – веселий клуб. Правильне ж слово, веселий?
Источник: Sportarena.ua
