Getty Images
Десь на початку 1920-х маленький Альбер Камю почав грати на позиції воротаря у своїй шкільній команді. Камю було лише рік, коли його батько загинув в одному з перших боїв Першої світової, і хлопець виховувався строгою матір’ю та бабцею, що полюбляла його лупцювати за першої ліпшої нагоди. Найболючіших стусанів Альбер отримував за подерте взуття, і тому ворота дуже швидко стали для нього єдиною прийнятною позицією – у воротаря набагато менше шансів подерти черевики.
У тому, що майбутній філософ-екзистенціаліст був саме голкіпером, є щось символічне. «Перший номер» в певній мірі залишається одинаком, ізольованим в колективі команди, і до нього застосовуються дещо інші стандарти оцінки. Коли команда забиває, її голкіпер до цього майже ніколи не причетний. Коли ж забиває суперник – провина завжди бодай частково, але лягає на воротаря. В різних шкільних та університетських командах Камю грав до 18-річного віку, коли туберкульоз з’їв його легені, поставивши крапку на можливій професійній кар’єрі. Та у нього було достатньо часу на роздуми щодо абсурдності становища голкіпера, і це, цілком можливо, вплинуло на його оцінку життя як явища абсурдного загалом. Впоратися з цією абсурдністю може бути нестерпно важко, особливо якщо тобі не вдалося наростити достатньо грубу шкіру чи товстий лоб.
Квітневого вечора 2008 року голкіпер Ганновера та збірної Німеччини Роберт Енке у своїй вітальні дивився огляд останнього туру Бундесліги. У вповільненому режимі саме показували момент гри Байера та Штутгарта, в якому голкіпер швабів Свен Ульрайх кулаками вибив м’яч прямо на Симона Рольфеса, який свій шанс не змарнував. Ще через кілька хвилин Ульрайх не зміг як слід впоратися зі ще одним ударом, і Штефан Кісслінг вдало зіграв на добиванні.
«Футбол буває дуже прямолінійним, – розповідав тренер Штутгарта Армін Фе у післяматчевому коментарі. – Сьогодні ми програли через дві воротарські помилки. Всі це бачили. Немає сенсу виправдовувати воротаря». Енке такі слова неймовірно збісили, тим більше що, на його думку, перший пропущений гол був радше нещасним випадком. Подібні репліки можна нерідко почути від журналістів, та для тренера це було неприпустимо. Роберт не був добре знайомим з Ульрайхом, і до того спілкувався лише одного разу, за кілька тижнів до того. Проте наступного дня від свого постачальника голкіперських рукавичок він дізнався мобільний штутгартського візаві.
Ульрайху тоді було лише 19, і він жив у батьківському домі. Думка про те, що він впустив свій шанс на кар’єру у великому футболі уже закралася у його мозок. Коли на екрані телефона висвітився незнайомий номер, він трохи завагався, перш ніж прийняти дзвінок, і дуже здивувався, почувши голос співрозмовника. Енке проаналізував гру Свена, доводячи, що, насправді, його вина у поразці не така вже й велика, просто не пощастило. «Навіть якщо тренер збирається виключити тебе з команди – не розчаровуйся. У мене була та сама чортівня в Барсі: одна помилка – і я на лавці. Це мене загнало у відчай, але я впорався. І ти впораєшся, у тебе величезний талант». Коли через півгодини Ульрайх поклав слухавку, мороз все ще йшов у нього поза шкірою. «Це був Роберт Енке», – тільки й спромігся він сказати спантеличеній матері.
Сам Енке, як ми знаємо, так і не впорався. Через півтора року вони зустрілися у готелі в Кьольні під час зборів збірних команд. Ульрайх на той час уже закріпився в статусі головного воротаря молодіжки, і наступного літа мав стати основним у Штутгарті – Йенс Леманн завершував професійну кар’єру. «Якщо не побачимося найближчим часом – щасти тобі на чемпіонаті світу». Енке, який видавався загубленим у власних думках, відповів: «Ага, побачимо, чи ми ще зустрінемося». Якийсь він чудний сьогодні, подумав Ульрайх. Роберт Енке наклав на себе руки два місяці по тому.
Трапляються молоді воротарі, які чи не з першого дня справляють хороше враження, залишаючи мало сумнівів у великому футбольному майбутньому. Такими були, наприклад, Ікер Касільяс та Мануель Нойер. Свен Ульрайх ніколи не був таким голкіпером. Але вболівальники в Штутгарті прихильно ставилися до хлопця, адже він був місцевим, що в нормальних футбольних краях високо цінується фанатами. Тим більше що два роки його ментором в команді був Йенс Леманн, який сам пройшов шлях через терни, і до зірок дібрався уже в часи виступів за Арсенал.
Очікування вболівальників виявилися завищеними. Хороший перший пас, швидкі вкидання, впевненість в собі – цього набору вмінь старий Йенс у спадок молодому Свену не передав. Так, у хлопця був чудовий рефлекс, і під час виходів віч на віч він діяв непогано, та то був далеко не Леманн. Штутгарт, однак, продовжував робити на нього ставку, а фанати продовжували сподіватися на те, що Ульрайх зможе розширити спектр своїх переваг: наш хлопець же, ми зобов’язані дати йому час. Клуб, очевидно, теж притримувався такої позиції, бо відпустив у Байер іншого свого вихованця, Бернда Лено. І це попри те, що на три з половиною роки молодший Лено вже тоді декому здавався більш зрілим голкіпером, ніж Ульрайх.
Свен прогресував дуже повільно, і його старі проблеми з вибором позиції нікуди не дівалися. Бруно Лаббадія став другим після Фе тренером, який посадив його в резерв. Ненадовго, бо потенційний новий перший номер Марк Циглер важко травмувався в першій же своїй грі, і Ульрайх відразу повернувся в стартовий склад. Можна сказати, що він скористався подарунком долі, і до свого переходу в Баварію щороку був, мабуть, кращим гравцем команди. В сезоні 2012/13 Ульрайх навіть вважався одним з кращих голкіперів чемпіонату, і в цей час ходили чутки про його можливий виклик у головну збірну.
Викликалися Адлер, тер Штеген і навіть Цилер. Врешті дебютував за збірну і Бернд Лено, однак наш герой марно чекав на дзвінок від Йоахіма Льова. Швидше за все причиною були грубі помилки, які продовжували траплятися і псувати враження від загалом пристойної гри. Ці помилки впливали і на сприйняття Ульрайха в самому Штутгарті, не зважаючи на те, що він був константою в команді. Анонімний працівник клубу в інтерв’ю заявив, що клуб допустив помилку у випадку з Лено, відпустивши не того воротаря. В якийсь момент видання Stuttgarter Zeitung та Stuttgarter Nachrichten були змушені закрити форуми на своїх сайтах через надто агресивні критичні пости на адресу Ульрайха.
Армін Фе повернувся в Штутгарт в 2014-му, і дуже швидко покинув свій пост, не допрацювавши й до кінця першого кола та лишивши команду в кризовому стані. Та однією з конвульсивних спроб Фе нормалізувати гру команди було рішення посадити Свена в запас після помилки, яка коштувала швабам перемоги в Дортмунді. Шість матчів на воротах відстояв Торстен Кіршбаум, який пропустив 16 голів та отримав струс мозку. Ульрайх знову повернувся в старт, проте десь в цей час керівництво клубу натякнуло Свену, що не намагатиметься втримати його, якщо будуть якісь пропозиції трансферу.
Більше, ніж факт того, що він покинув рідний клуб, здивувало саме нове місце роботи. В розквіті сил голкіпер, який був основний у своєму клубі, пішов на місце, яке зазвичай займали голкіпери, чия зоря вже минула свій зеніт. Страховщики Мануеля Нойера можуть розраховувати хіба що на другорядні матчі – кубкові поєдинки проти команд з нижчих ліг, зустрічі з аутсайдерами чемпіонату чи позбавлені турнірної ваги матчі останнього туру групового етапу ЛЧ. Експеримент на кшталт того, що Луїс Енріке провів в Барселоні, в Баварії неможливий – на заваді стане велике его Мануеля Нойера. Саме тому багато кого в Німеччині цей трансфер роздратував. Хтось причиною бачив жадібність до грошей, інші – бажання за компанію назбирати титулів і трофеїв.
Власне, так воно зовні і видавалося до кінця вересня цього року, коли травма Нойера і подальша операція означали, що Ульрайх буде основним голкіпером Баварії до кінця року. За 21 попередній місяць Свен провів лише три офіційних матчі. Мюнхенці не виглядали надто переконливо, і одним зі слабких місць команди вперше за довгий час виглядала саме позиція голкіпера. Коли його груба помилка в матчі з Вольфсбургом призвела до втрати очок на полі Альянц-Арени, спортивні автори в Німеччині і не тільки не шкодували нищівних коментарів на адресу Ульрайха. Після поразки в Парижі Лотар Матеус в ефірі Sky Sports сказав, що у Ульрайха «очевидні проблеми із зором».
Здавалося, що йому так і не вдасться позбутися репутації воротаря, що «привозить». Однак, підтримуваний партнерами, Ульрайх поволі вибирався з-під завалів критики. В матчі проти Гамбурга він виручив команду, парирувавши в кінці поєдинку єдиний небезпечний удар суперника та забезпечивши перемогу 1:0. В кубковому матчі проти Ляйпціга він взагалі став героєм, відбивши вирішальний удар Тімо Вернера в серії пенальті. В чемпіонаті він відбив ще два удари з «точки», останній з яких – на 95-й хвилині гри проти Штутгарта за рахунку 1:0 на користь Баварії. Чудово Ульрайх провів і «матч-реванш» з ПСЖ.
Мануель Нойер безсумнівно повернеться в стартовий склад Баварії, не зважаючи на прогрес Ульрайха, однак це не відміняє того факту, що Свен зміг витримати тиск критичного моменту і гідно замінити чемпіона світу. Ульрайх і на далі буде голкіпером, який може «привезти» в будь-який момент, його гра ногами і вибір позиції все ще лишають бажати кращого. Він може виявитися пізноцвітом, а може й ні. Однак він однозначно був одним з найяскравіших гравців першої половини чемпіонату 2017/18, і Роберт Енке міг би ним пишатися.
Источник: Sportarena.ua
