В середині XX століття датське містечко Вайле переживало не найкращі часи. Старожили розповідали внукам про золоте XIX століття, коли цей населений пункт називали датським Манчестером. Так його охрестили за величезну кількість бавовняних фабрик, котрі забезпечували мало не весь Скандинавський півострів високоякісною продукцією. Однак мешканці Вайле недовго раділи з того, що саме їхньому невеличкому містечку б’ється економічне серце Данії. Після Другої світової війни число місцевих фабрик та заводів почало скорочуватись не в арифметичній, а навіть в геометричній прогресії. Жителям довелося згадувати про те, що вони – нащадки вікінгів. Починаючи з другої половини XX століття, гроші в місцевий бюджет текли, в першу чергу, завдяки порту. Також у 1956 році в цьому місті з’явився бренд, який прославив Вайле. Саме звідти розпочали свій тріумфальний похід із завоювання світу жувальні гумки «Stimorol».
Аллана Сімонсена не приваблювала праця на фабриці чи в порту. Він мріяв стати футболістом і, хтозна, може колись опинитися в справжньому Манчестері. Батьки коли вперше почули, ким хоче стати Аллан, подумали, що з часом його ілюзії луснуть, як бульбашки зі Стіморолу. Проте вони помилилися, Сімонсен дійсно став футболістом та візитівкою Вайле. Він досі є одним з найпопулярніших данців, а його славі, мабуть, міг би позаздрити навіть сам Гамлет.
15 грудня 1952 року Петер та Каріна Сімонсен дещо з випередженням графіку отримали чудовий різдвяний подарунок. Того дня в місцевому пологовому будинку на світ з’явився Аллан. Батько сподівався на те, що життя сина складеться краще, аніж його власне, і він не скуштує важкого будівельницького хліба. На жаль, Аллан ріс надзвичайно повільно та практично взагалі не набирав вагу. Налякані Сімонсени показали хлопця лікарю. Однак той лише розвів руками: «Хтось у вашій родині страждав рідкісним захворюванням, і тепер це захворювання передалося Алланові. Я тут безсилий. Проти генів не попреш». В школі Аллан часто ставав жертвою однокласників, які не упускали нагоди нам’яти боки Здохляку. Через ці знущання Сімонсен навіть інколи прогулював уроки. Зрештою він вирішив все кардинально змінити. Аллан поставив перед собою мету раз і назавжди розпрощатися з ненависним прізвиськом Здохляк. Він пішов в тренажерний зал та записався на айкідо.
Досить швидко тренування далися взнаки, та забіяки-однокласники, після того як обламували зуби об міцний датський горішок, на який перетворився Аллан, почали обходити його стороною. Але Сімонсен не бачив себе Брюсом Лі. Він не міг забути свою першу любов. У 5-річному віці батько взяв його на стадіон Вайле. Хлопець, як заворожений, спостерігав за футболістами, які нагадували йому берсерків з казок. Тепер тато, коли йшов на футбольні матчі, не міг позбутися хвоста. За ним тінню слідував Аллан. Сімонсен твердо вирішив стати футболістом і колись самому вийти на газон Вайле. Мрія дуже швидко втілилася в реальність. У 1963 році Аллан записався в дитячу команду Вайле. Спочатку тренери досить скептично поставилися до перспектив Сімонсена. Шанси Аллана в боротьбі із захисниками-вікінгами виглядали рівними нулю. Однак коли наставники побачили, що новачок може виробляти з м’ячем, то саркастична посмішка вмить зникла з їх вуст. Аллан блискавично став лідером юнаків Вайле.
Аби ніхто з іменитих клубів, які вже поклали око на Сімонсена, не викрав їхній головний скарб, керівництво The Reds вже у 17-річному віці підписало з ним професійний контракт. Батьки були зовсім не в захваті, коли син приніс їм цю «радісну» звістку. Тато пояснював Аллану, що цей контракт не коштує навіть паперу, на якому він написаний, адже він – неповнолітній. Тато попросив Аллана порвати цю угоду та знайти собі нормальну професію. Однак Аллан відмовився та сказав, що він не може порушити своє слово.
Дебют Сімонсена у складі Вайле вийшов тріумфальним. 24 березня 1971 року Аллан прийшов, побачив та переміг. Його м’яч відіграв помітну роль у вікторії Вейле над Карслкогом з рахунком 3:1. The Reds в тому сезоні сенсаційно для всіх стали королями футбольної Данії. Востаннє до того Вайле перемагав у чемпіонаті в 1958 році, коли Аллан з батьком вперше прийшов на стадіон. Апетит поступово приходив до The Reds, та в наступному сезоні вони зробили «дубль». Аллан теж значно підвищив свою результативність. Він потрапив на олівець наставнику збірної Данії. 3 липня 1972 року Сімонсен вперше надягнув червоно-білу футболку. За старою доброю традицією дебют не обійшовся без гола. Дубль Аллана допоміг датчанам здолати ісландців 5:2.
Наприкінці літа він вирушив на Олімпійські ігри до Мюнхена. Там він став одним з кращих гравців команди. У першому ж матчі жереб познущався над скандинавами та підкинув їм Бразилію. Ніхто не давав і крони на перемогу датчан над кудесниками. Проте в Аллана існувала своя думка з цього приводу. Вже на 50-й хвилині вікінги перемагали 2:0, аж тут бразильці взялися до справи. Без особливих надзусиль вони відновили паритет, а коли бразильці вже бачили третій м’яч в сітці воріт вікінгів, Сімонсен нокаутував кудесників.
В наступній грі датчани розтрощили Іран з рахунком 4:0. Природно, що Сімонсен не забув забити в цій грі. Щоправда потім угорці виявилися не по зубам скандинавам, а тому їм довелося задовольнитися другим місцем в групі. У ключовому поєдинку наступного групового турніру вікінги потрапили під гарячу ногу радянських футболістів. Датчанам відвантажили чотири м’ячі, а вони в свою чергу не спромоглися навіть на гол престижу. Сімонсен був блідою тінню самого себе, а тому після першого тайму його довелося замінити.
Скаути топ-клубів світу вже давно вели Аллана, і в 1972 році він розпрощався з Вайле та поїхав підкорювати Німеччину. Боруссія Менхенгладбах відвалила чималеньку суму за датського тАлланта. Тоді Жеребці в бундеслізі нікому не давали спуску. Часто вони залишали з носом саму Баварію. Наставник Боруссії Геннес Вайсвайлер вже мав позитивний досвід роботи з датчанами, а тому сподівався, що Аллан чудово впишеться в гладбахську стайню. Ту Боруссію вирізняла по-справжньому сімейна атмосфера. Мабуть, лише там Сімонсен міг собі вибити один своєрідний пункт в контракті. Аллан мав набагато тривалішу різдвяну відпустку, аніж його партнери по команді, мотивуючи це тим, що йому потрібно приділити час своїй родині.
Спочатку в Менхенгладбасі в Сімонсена відверто не пішло. У перших двох сезонах Аллан так і не зміг пробитися до основи Жеребців. Він зіграв лише в 17 матчах у бундеслізі та забив «аж» 2 м’ячі. Влітку 1974 році Сімонсену надійшла спокуслива пропозиція з Гамбурга. Проте датчанин вже мав досить Німеччини та попросив Вайсвайлера відпустити його додому. Мудрий тренер прекрасно бачив, що в Сімонсена є неймовірний потенціал, просто потрібно ще трішки часу щоб він освоївся в гладбахському табуні. Аллан погодився, але поставив ультиматум: «Я згоден потерпіти лише рік. А якщо я і далі протиратиму лавку запасних, то я повертаюся в Вайле». Невдовзі Аллан нарешті зміг довести свою бойову вагу до 60-ти кілограмів, тепер він був готовий до штурму нових вершин, так само, як і Боруссія, яка дещо відкотилася з лідируючих позицій. У сезоні 1974/75, після трирічної трофейної засухи, Жеребці знову обскакали весь пелотон в Бундеслізі та привезли Герті цілих 6 очок. Одним з вожаків команди був Аллан Сімонсен, який не пропустив жодної гри та залишив у воротах суперників 18 автографів.
Вишенькою на торті Боруссії став перший в її історії євротріумф – перемога в Кубку УЄФА. В боротьбі за титул німці схрестили шпаги з ще одними давніми «друзями» – голландцями. На перший погляд, футболісти Твенте видавалися хлопчиками для биття. Однак результат домашнього матчу розчарував Жеребців. Німецький голкіпер Твенте провів проти земляків матч всього свого життя, відбивши майже два десятки пострілів гравців Боруссії. Однак на виїзді гладбахці вмить все розставили по своїх місцях. Вже на 10-й хвилині матчу на табло горіли цифри 2:0 на користь Боруссії. Німці й не думали на цьому зупинятися, Жеребці ще тричі розписались у воротах сусідів. В цій грі Юпп Гайнкес вистрілив хет-триком, а Сімонсен «обмежився» дублем. Цей єврокубковий сезон закріпив за дуетом Гайнкес – Сімонсен славу одного з найбільш смертоносних в світовому футболі. Юпп в КУЄФА 11 разів змушував капітулювати воротарів суперників, а датчанин вибив десятку.
У зв’язку з тим, що влітку 1975 року Барселона зробила Вайсвайлеру пропозицію, від якої той не зміг відмовитись, численні спеціалісти досить скептично оцінювали шанси Боруссії втриматись на вершині. Проте табун не помітив втрати такого породистого скакуна, як Геннес. Керівництву вдалося заманити в свою стайню не менш знакового фахівця, аніж Вайсвайлер. Удо Латтек, який виграв все з Баварією, тепер захотів повторити аналогічний трюк з Боруссією. Аллан Сімонсен провів ще один сильний сезон. Він знову був залізною людиною, умудрившись зіграти в усіх матчах. Та й про свою гросмейстерську норму у півтора десятка м’ячів за сезон теж не забув. Особливо важливими стали голи Сімонсена на фініші чемпіонату. У 27-му турі гладбахський табун втратив одного зі своїх вожаків – Юппа Гайнкеса, і Сімонсенові довелося витягувати на собі весь напад команди. І він не підвів.
В наступному сезоні Боруссія втретє поспіль виграла бундеслігу та майже підкорила футбольну Європу. На перших порах Аллан Сімонсен знаходився в тіні своїх партнерів по команді, проте у вирішальних поєдинках саме він вийшов на сцену. Захисту київського Динамо в домашньому півфінальному матчі КЄЧ вдалося повністю нейтралізувати грізний німецький напад. А ось в другому біло-сині не вгледіли за Алланом, який доклав свою ногу до двох м’ячів у ворота Рудакова. В битві за футбольну корону Європи Жеребці зійшлися з Ліверпулем. Аллан міг стати головним героєм цього матчу, якщо б примхлива римська богиня посміхнулася йому. Однак того дня вона носила червоне. На початку другого тайму Сімонсен відповів на гол Макдермотта. Датський геній першим дотиком прийняв м’яч, а другим фантастичним за красою ударом відправив його у дев’ятку воріт Клеменса. Аллан й не думав на цьому зупинятися – він продовжував шматувати редути Червоних. Вже за декілька хвилин він міг головою вивести Жеребців вперед, проте йому трішки забракло зросту. Секундна стрілка робить ще декілька обертів та Аллан чудовим пасом від центральної лінії відправляє Штіліке на рандеву з Клеменсом, але Улі змарнував цю нагоду. Згодом спрацювало старе футбольне правило та Сміт вигравши другий поверх відправив німців в нокдаун, після якого вони так і не змогли оговтатись. На 83-й хвилині Ніл з пенальті добив Жеребців.
Закінчення року видалося для Аллана краще не придумаєш. На Різдво кохана Аннетт подарувала йому доньку Каміллу. А через декілька днів з Парижа надійшла ще одна приємна звістка. France Football визнав Аллана кращим футболістом Європи 1977 року. Варто зазначити, що боротьба за цей трофей тоді видалася напрочуд напруженою. Аллан набрав 74 очки, а Кевін Кіган та Мішель Платіні поступилися йому трьома та чотирма балами відповідно.
В надзвичайно спекотній літній день 1978 року на одному з курортів Ютландії з’явився чоловік в костюмі. Відпочиваючі одразу підняли його на сміх та почали крутити пальцем біля скроні. Хто ж при здоровому глузді нап’ялить на пляж костюм. Однак цей чоловік зовсім не був пацієнтом жовтого будинку. Він шукав Аллана Сімонсена, щоб запропонувати йому перейти в Барселону. Агент блаугранас отримав попередню згоду від датчанина. «Я готовий прийняти цей новий виклик. До того ж в Барселоні чудова природа, прекрасні їжа та вино. Що ще потрібно для повного щастя?» – відповів Аллан на каталонську пропозицію. Справа залишалася за «малим» – просто переконати гладбахців відпустити свою головну зірку на Піренеї. Керівництво Жеребців не захотіло розпрощатися з Алланом та пообіцяло блаугранас право першої ночі на датчанина через рік. Коли контракт Сімонсена добіг свого кінця, то вилаштувалася величезна черга бажаючих купити породистого датського жеребця. Гамбург та Ювентус обіцяли допомогти Аллану взяти європейський футбольний Грааль, а арабські шейхи обіцяли його озолотити. Але Сімонсен, як завжди, дотримав свого слова та перейшов до Барселони.
Роман Аллана з блаугранас не склався. Датчанин мав замінити Нескенса, який «полетів» у Космос. Однак він не зміг впоратися з цим напрочуд складним завданням. Так, Аллан стабільно забивав свій десяток м’ячів за сезон, але в його грі бракувало родзинки. За три сімонсенівських роки Барселона виграла Кубок володарів кубків та Кубок Іспанії. Такі досягнення, звичайно ж, могли б задовольнити керівництво та вболівальників багатьох клубів, але не Барселони. Вони вимагали від своєї команди більше. Щоб повернути золоті часи, президент каталонців Хосеп Нуньєс запросив Спасителя. Марадона мав стати панацеєю для каталонців в боротьбі із заклятим ворогом – Реалом. Прихід Дієго був тривожним дзвіночком для Сімонсена. Тоді в Іспанії існувало правило, згідно з яким команда могла одночасно виставити на поле лише двох легіонерів. Зважаючи на прихід аргентинця та наявність в команді білявого янгола Шустера, Аллан чудово розумів, що його місце тепер на лаві запасних. Тому гордий датчанин вирішив піти.
«Я тоді був лихий на керівництво клубу. Я щойно провів свій кращий сезон у синьо-гранатовій футболці. А воно вирішили посадити мене на банку. Я пішов до Нуньєса та заявив, що хочу негайного розірвання контракту». Існували й інші причини чому Сімонсен сказав Барселоні «адьос». «Звичайно мені подобалось те, що в Каталонії до мене була прикута така велика увага, проте психологічно це було дуже важко. Також мене дуже вразило викрадення злочинцями нашого форварда Кіні. Я зрозумів, що в Барселоні мені загрожуватиме набагато більша небезпека, аніж атака екзальтованих фанатів, які хотіли поговорити зі мною про футбол. Я не мав жодного бажання ризикувати своїм життям», – розповідав Аллан в автобіографії.
Іспанська преса писала про те, що Сімонсен невдовзі стане Юдою та продасться за 30 срібняків Реалу. Однак Аллан здивував всіх. У 1982 році один з кращих футболістів Європи перейшов в клуб другого англійського дивізіону Чарльтон. Цей трансфер шокував футбольний світ. Новий глава Пікш Марк Халіер для того, щоб заповнити трибуни Веллі, вирішив підписати зірку світового масштабу. Чарльтон запропонував за Аллана фантастичні 324 000 фунтів і це при тому, що річний прибуток команди за 1982 рік склав лише 270 000 фунтів. Барселона хотіла отримати за Аллана відразу усю суму. Це не влаштовувало Халіера, адже він просто не мав таких захмарних грошей. Йому заледве вдалося переконати каталонців задовольнитися половиною суми, а решту він пообіцяв віддати частинами протягом декількох місяців.
Спочатку життя Аллана на Альбіоні нагадувало рай. Він міг спокійно гуляти вулицями, грав з посередніми суперниками та отримував за це фантастичні 7 тисяч фунтів на місяць. Фанати Еддікс повалили на Аллана. Сімонсен збільшив відвідуваність Веллі з 6000 до 13 000. Однак фінансова авантюра Халіера не могла закінчитись нічим добрим, і не закінчилась. Вже через три місяці Марк пошкодував про своє рішення та міг охарактеризувати фінансову ситуацію в клубі коротким англійським словом. Сімонсену почали затримувати зарплатню. В лютому 1983 року на шиї Пікш вже висіли 400 000 фунтів боргів, які тягнули команду на дно. Вже в березні п’ятимісячна англійська одіссея Аллана добігла свого кінця. Він повернувся в рідний клуб Вайле, де вже в наступному сезоні зумів привести його до чергового чемпіонського титулу.
Аллан нагадував ельфа, який зійшов зі сторінок казок Ганса Крістіана Андерсена. Незважаючи на свої непоказні фізичні дані, він міг робити на полі все. Шанувальники мистецтва порівнювали Сімонсена з основоположником імпресіонізму Клодом Моне, охрестивши датчанина El Simonet. Футбольні шедеври Аллана вражали вболівальників не менше, аніж полотна француза.
Источник: sportarena.ua
Добавьте «sportarena.ua» в свои избранные источники ⟶ Google News Подписаться