Четверта заміна, яку ближче до фінального свистка дозволили провести Жозе Моурінью, не могла бути ще більш яскравим свідченням того, що матч за Суперкубок Англії, насправді, є товариською грою. Та навіть попри наявність таких атрибутів неофіційних матчів зустріч Арсенала та Челсі розкрила для нас одразу кілька цікавих деталей.
Венґер може перемогти Моурінью
Рукостискання двох непримиренних суперників, що так і не відбулось по закінченні матчу, захопило загальну аудиторію навіть більше, ніж власне матч на Вемблі, але ні цей епізод, ані чергова провокація Моурінью на післяматчевій прес-конференції не повинні відвернути увагу від головного – Арсен Венґер нарешті переміг команду Жозе.
Португалець за потреби обов’язково нагадає, скільки спроб для цього знадобилося Арсенові, як він нагадає і про те, що напередодні він назвав матч за Комм’юніті Шилд “чимось середнім між регулярною грою чемпіонату і товариською зустріччю”. Та зрозуміло, що, як і у випадку з самою серією, її закінчення має насамперед символічне значення. Закляття розбито.
Важливою із психологічної точки зору перемога над Челсі є не лише для менеджера Арсенала, а й для його підопічних. На Ашбертон Ґроув ці паралелі належним чином сприймуть не всі, але розгром Манчестер Сіті на Вемблі минулого року мав більше значення, ніж це могло здатися. Так, зрештою Арсенал закінчив чемпіонат на позицію нижче за Сіті, але при цьому чи не головним спогадом від минулого року для вболівальників Пушкарів залишилась виїзна перемога над чинним тоді чемпіоном. Переоцінювати значення Суперкубка все ж не варто, та як спосіб ствердитися в менталітеті переможця, як свідчить приклад Арсенала, він все ж працює.
Петр Чех починає і виграє
Серед головних каталізаторів психологічних змін у роздягальні Арсенала називають те, що в складі Пушкарів встигли вирости одразу кілька виконавців, на яких не тисне негативна історія протистояння з іншими грандами. Ектор Бельєрін і Алекс Окслейд-Чемберлен, представники блискавичного правого флангу атаки Арсенала не мали жодних проблем із протистоянням чинним чемпіонам Англії, Франсіс Кокелен же, навпаки, може вважатися зразком вдалої реабілітації, переживши сором бути частиною складу Арсенала, від якого каменя на камені свого часу не залишив Манчестер Юнайтед.
Однак не менш важливим у цій справі є і вкраплення справжнього менталітету переможця. У першому офіційному матчі у воротах Арсенала Петр Чех довів, що його вплив буде розповсюджуватися не лише на роздягальню досі молодої команди, а й на футбольне поле. “Панівна присутність” нового голкіпера Пушкарів відчувалася з першої до останньої хвилини матчу, і лінія оборони номінальних господарів відчувала це так само, як і футболісти групи атаки Челсі. Певна річ, по закінченні гри всі згадували про сейв Чеха після прямого удару Оскара зі штрафного – і воротар справді заслуговує всі компліменти за цей момент – проте набагато більш показовим було протистояння Чеха з Франсеском Фабрегасом. Ще до перерви Сеск помітив, що його колишній партнер залишив лінію воріт і одразу ж вирішив його за це покарати. Петр зробив кілька кроків назад і спокійно прийняв м’яч. “Спокійно, все гаразд”, – жестом показав Чех Лорану Косельни.
Втрата Вілшира залишилась непоміченою
“У нас немає серйозних проблем із травмами, крім того, що напередодні ми втратили Джека Вілшира”, – визнав Арсен Венґер у післяматчевому інтерв’ю. Інформація про те, що півзахисник Арсенала буде змушений пропустити Суперкубок, з’явилась за кілька годин до стартового свистка і очікувано засмутила вболівальників лондонської команди. Однак виступ Пушкарів без Вілшира у складі наштовхнув на роздуми про те, що місце у стартовому складі не гарантовано навіть здоровому Джеку.
Півзахисник збірної Англії називає своєю улюбленою позицією на полі місце в опорній зоні, звідки він має ліцензію на прохід уперед. Та справа в тому, що намір Аарона Ремзі закріпитися в центрі поля і фантастична форма пари Кокелен-Касорла можуть стати на перепоні планам Вілшира. Довіра ж Месуту Єзілу в ролі “десятки” закриває ще один варіант можливого розміщення англійця. У фінальному матчі азійського турніру Прем’єр-ліги, в якому Арсенал зустрічався з Евертоном, Арсен Венґер зробив ставку на перевірений варіант із Ремзі та Касорлою в центрі поля, Вілшир же через це був змушений закривати лівий фланг атаки. Словом, за останній сезон Арсенал призвичаївся грати без Вілшира – його відсутність не стала проблемою і вчора.
Колумбійці Челсі розчаровують Моурінью
Жозе Моурінью не схильний розкидатися такими можливостями, коли ж шанс проявити себе виникає і через інші об’єктивні причини, тобі варто хапатися за нього двома руками. Представники збірної Колумбії у складі Челсі, Радамель Фалькао і Хуан Куадрадо, свої можливості вчора використати не зуміли.
Рецидив травми підколінного сухожилля у Дієго Кости в останньому матчі передсезонної підготовки не дозволив Моурінью розраховувати в матчі проти Арсенала на лідера атак Челсі. Метушливість же в діях Лоїка Ремі, який у першому таймі на Вемблі одразу чотири рази заліз у положення поза грою, подарувала чудову можливість проявити себе новачку Синіх Радамелю Фалькао. Проте єдиним, за що менеджер зможе похвалити колумбійця, певно, стануть його старання – власне, те ж саме, за що Моурінью хвалив Фалькао під час американського передсезонного турне. На прикрість, цього разу у Радамеля навіть не виявились можливості проявити свою рішучість наміром пробити перший пенальті Челсі.
Схожа ситуація і з Хуаном Куадрадо. Зайнятість Вілліана на Копа Америка у складі збірної Бразилії змусила Моурінью награвати на правому фланзі атаки Челсі одразу кількох виконавців, серед яких Бертран Траоре, Віктор Мозес та Кенеді. Пізніше до табору Челсі приєднався і Куадрадо, але ні в Америці, ні вчора колумбієць не зумів переконати менеджера. Власне, у стартовому складі Моурінью вирішив зробити ставку саме на Вілліана, який майже не грав у товариських зустрічах, а після того, як енергії бразильця забракло, замінив його Мозесом. Отримавши у спадок від Дідьє Дроґба легендарний одинадцятий номер, Куадрадо простежив за грою з лави для запасних.
Молоді доведеться зачекати на свій шанс
Передсезонна підготовка обох лондонських команд повинна була потішити вболівальників, які стежили за молодими талантами своїх команд. Рубен Лофтус-Чик, здавалося, гідно витримав випробування критикою Жозе Моурінью, Бертран Траоре був найбільш світлою плямою у грі Челсі проти Нью-Йорк Ред Буллз, а Ола Аїна повинен був збагатитися досвідом гри в основному складі Синіх. Ще більше підстав для оптимізму дарувало нове покоління вихованців Арсенала: Чуба Акпом, Алекс Івобі та Жефф Рене-Аделе найбільш емоційними вболівальниками Пушкарів називалися потенційними відкриттями майбутнього сезону. Однак із усіх цих прізвищ у протоколі на Суперкубок було помічено лише одне – Івобі. Схоже, менеджери обох команд поставилися до протистояння на Вемблі дещо більш серйозно, ніж до ще одного товариського матчу.
Источник: sportarena.ua
Добавьте «sportarena.ua» в свои избранные источники ⟶ Google News Подписаться