«Бартошу Капустці 19 років, він неймовірно технічний та досі грає за польську Краковію. Пройде усього місяць і правдивими залишаться тільки перші дві тези», – стверджував англійський журналіст Рорі Сміт після першого матчу збірної Польщі на Євро-2016, одним з героїв якого став вищезгаданий Капустка. Як виявилося, Рорі не помилився – нехай пройшов не місяць, а практично два, але польський вундеркінд й справді покинув Батьківщину, відправившись підкорювати чужоземні простори.

Називати, втім, журналіста Таймз якимсь видатним провидцем не треба: про неймовірний потенціал Бартоша говорили усі, хто бачив його в дії. Розмови ж про можливий трансфер вінгера розпочалися задовго до початку чемпіонату Європи, причому торгувати Капустку намагалися далеко не останні клуби на міжнародній арені. Однак, незважаючи на молодий вік, поляк надзвичайно дипломатично уникав відповідей на запитання стосовно свого майбутнього: спершу Капустка хотів спокійно дограти сезон і допомогти Краковії потрапити у єврокубки, згодом його голова була зайнята прийдешнім виступом на чемпіонаті Європи. За словами самого Бартоша, йому не було коли займатися своїм переходом, а повернутися до цих питань він пропонував уже після Євро.

Власне кажучи, таке серйозне ставлення до свого клубу та збірної є однією з причин несамовитої любові вболівальників до молодого півзахисника. Як фанати Краковії, так і вболівальники Кадри точно знають, що Капустка у кожному матчі викладатиметься на повну, а не просто набиватиме собі ціну. Звісно, іншою причиною всенародної любові до Бартоша безпосередньо є його гра: увірвавшись спершу у склад Краковії, а потім й до національної збірної, вінгер з кожним наступним матчем тільки додає і додає. Ба більше, навіть у найбільш прохідних поєдинках 19-річний футболіст грав (і продовжує грати) так, неначе це його останній матч.

Можна сміливо підійти до будь-якого перехожого у Кракові, і на запитання, який гравець з місцевих команд грає найбільш самовіддано, більшість людей скажуть «Капустка». Так, визнають талант півзахисника навіть прихильники Вісли, які люто ненавидять усе, що має відношення до Краковії. Однак цей феномен не повинен нікого дивувати: просто протягом останнього року Бартош став чимось більшим, ніж гравцем Пасів. І байдуже, що свою єдину червону картку в кар’єрі 19-річний півзахисник отримав саме у Краківському дербі – той матч завершився перемогою Вісли, а сам Капустка згодом визнав, що суперник виглядав краще і здобув заслужену перемогу.

Втім, ще однією причиною – мабуть, найбільш суттєвою – поваги до Капустки є те, що він такий ж простий хлопець, як і всі решта. Коротше кажучи, цей молодий чоловік не робить з себе якусь мегазірку, а ставиться до своєї популярності, як до чогось буденного. Так, зустріти Бартоша за грою у футбол в якомусь краківському дворі нереально, але побачити його з дівчиною чи під час прогулянки з собакою на місцевій площі Ринок – простіше простого. Фактично, більшість молодих поляків бачать у цьому футболістові самих себе, і це притягує до нього найбільше.

Яскравим підтвердженням цієї теплоти та любові слугує передостанній домашній матч Краковії у минулому сезоні – тоді ніхто не знав, що Бартош скоро попрощається з місцевими тіфозі, але, коли тренер вирішив замінити півзахисника, стадіон стоячи скандував його прізвище. Стоячи скандували прізвище «Капустка» й у першому домашньому поєдинку цього сезону, коли вундеркінд з’явився на полі у другому таймі. Безперечно, уже на той момент усі прекрасно розуміли, що трансфер головної зірки Краковії – лише питання часу, але ніхто на це не зважав.

Навряд уже в дебютному матчі на Кінг Пауер Стедіум Бартош Капустка почує таке ж скандування свого імені. Втім, будувати якісь карколомні теорії не потрібно – просто англійцям треба дати трішки часу, аби навчитися правильно вимовляти ім’я та прізвище свого нового футболіста. Так само потрібно буде дати трішки часу й полякові для того, аби він став справжнім місцевим Лисом – період адаптації ніхто не відміняв. Однак сумнівів у тому, що фанати полюблять юного півзахисника, а той з легкістю стане своїм у команді Клаудіо Раньєрі, немає.

Капустка неймовірним чином підходить під будь-яку атакуючу модель гри Лестера: у нього є необхідні різкість та вибуховість для проведення швидких контратак, також поляк володіє умінням обігрувати суперника з місця, що необхідно при більш позиційних атак, окрім того Бартош достатньо витривалий, а значить, він зможе носитися полем в обидві сторони протягом усіх дев’яносто хвилин.

Віддавши належне позитивним якостям вінгера при наступальних діях, не можна не згадати про його універсалізм та гру в захисті – у деяких матчах за колишній клуб та навіть у збірній 19-річний футболіст інколи виходив на позиції крайнього оборонця, повсякчас філігранно виконуючи тренерську установку на гру. Що й казати, найефектнішою дією Капустки у першому матчі за Лестер став чистий підкат, який дозволив Лисам організувати блискавичну контратаку. Бартош готовий вступати в боротьбу і не цурається чорнової роботи – здається, це саме той тип футболіста, який необхідний чемпіонові Англії.

Врешті-решт, а чи багато можна назвати гравців, які готові вийти на поле за декілька годин після прибуття у табір нової команди? Як правило, у день підписання контракту футболіст тільки знайомиться з колективом і звикає до усього нового, а за грою спостерігає з трибун. Так, це абсолютно буденна і зрозуміла ситуація, і навпаки – те, що Бартош потрапив у заявку і навіть відіграв 25 хвилин проти Барселони, прилетівши до Швеції буквально за три години до початку матчу, викликає здивування.

Однак для самого Капустки така ситуація цілком звична: у Польщі він звик грати будь-коли та за будь-яких умов, тож навряд щось зміниться після переходу в Лестер. Тим більше, діючий чемпіон Англії ледь не найбільше серед усіх місцевих команд нагадує типовий польський клуб, у якому всі працюють через не можу, бо тільки постійна робота над собою принесе результат.

Звісно, 19-річний вінгер не встиг навіть толком познайомитися зі своїми новими партнерами по команді, тому в його діях не відчувалося особливої впевненості. Безперечно, через брак взаєморозуміння більшість його передач були спрямовані на ближнього, а сам він нечасто йшов в обіграш, однак усе це нормально. Зрештою, ніхто й не розраховував, що уже в дебютній грі Бартош роздаватиме передачі п’яткою та накручуватиме п’ятьох суперників одним фінтом.

Втім, небезпідставність усіх компліментів у свій бік Капустка виправдав. А ще йому зразу ж вдалося здобути повагу місцевих вболівальників – у його неймовірному бажанні грати прихильники Лис з легкістю віднайшли самих себе. Він ж такий, як і вони: простий, роботящий і той, що не цурається чорнової роботи. Він – один з них, він свій.

«Відчуваю, що ми будемо часто бачити Капустку у найближчі роки», – писав Гарі Лінекер за два місяці до переходу поляка у Лестер. Напевне, один з найвідданіших фанів Лис знав щось уже тоді. Але тепер сумніви розвіялися остаточно: Бартош у Лестері, а його талант та старання перетворюють здобуття місця в стартовому складі лише в питання часу.