Арсенал завершив ще один сезон з порожніми руками – і група вболівальників команди знову почала вимагати голову менеджера Арсена Венґера. До того, що Гармаші випереджають принципового суперника Тоттнем, вони давно вже встигли звикнути, тому й цей сезон здавався їм ще однією втраченою можливістю.

Клуб вирішив діяти, і діяти миттєво. Арсенал демонстративно активував суму відступних, прописаних у контракті найкращого бомбардира одного з прямих конкурентів. Крок було зроблено, серйозність намірів виявилась чітко окресленою.

Минуло три роки, пройшов повний футбольний цикл, і те, що Арсенал знову змушений повторювати ту саму схему, навряд чи свідчить на користь північнолондонського клубу. Замість звичної четвертої позиції команда Венґера закінчила сезон на другій сходинці турнірної таблиції, замість Ліверпуля тепер мова йде про Лестер, а бомбардир Луїс Суарес залишив місце для бомбардира Джеймі Варді. Тоттнем, проте, знову залишився позаду – це визнати треба в кожному разі. Та важко все ж позбутися враження, що Пушкарі знову змушені діяти таким чином через необхідність.

Визначити, що саме курили тоді представники Арсенала, не вдалося і за три роки. Очевидно, втім, чим вони керувалися, ухвалюючи рішення випробувати спротив Ліверпуля. За рік до того Каноніри були змушені віддати найкращого бомбардира Робіна ван Персі ще одному конкуренту в особі Манчестер Юнайтед, і поки голландець вигравав для Червоних дияволів титул, найбільш результативним гравцем у складі команди Венґера опинився Тео Волкотт. Діяти Арсенал змушувала і відкрита заява Суареса про те, що він має намір залишити Анфілд заради клубу, який міг би гарантувати йому участь в Лізі чемпіонів. Пропозиція, що на один фунт перевищувала клаусулу уругвайця в 40 мільйонів, здавалося, повинна була звести питання трансферу до вирішення умов контракту з самим гравцем.

Не побачив Ашбертон Ґроув Суареса в приталеній червоно-білій футболці через дві причини. По-перше, Ліверпуль наполіг на тому, що він не збирається відпускати свого найкращого гравця. Ані опція в угоді нападника, ані усна домовленість Луїса з менеджером Бренданом Роджерсом, котрий пообіцяв, що не стоятиме на його шляху у випадку невдалої спроби кваліфікуватися в Лігу чемпіонів, не похитнули впевненість клубу. Розлючений Суарес пригрозив мерсісайдцям бойкотом, але зрештою, після чоловічої розмови з капітаном Стівеном Джеррардом, вирішив змиритися з цим рішенням.

Що йому сказав Джеррард? Він підкреслив, що залишати Ліверпуль є сенс лише заради команди, яка дозволила б йому зробити крок уперед у розвитку, тобто заради Барселони, Реала чи Баварії. За рік Суарес втілив у життя мрію дитинства, ставши форвардом Барселони. Ще рік потому він став переможцем Ліги чемпіонів.

Жоден інший гравець Прем’єр-ліги після від’їзду Луїсіто не електризував постійним рухом стадіони так, як Джеймі Варді. Жоден інший гравець не дивував публіку такою кількістю ефектних голів. Мало хто, зрештою, так розділяв думки цієї ж публіки. Зловживати, втім, прямими паралелями між двома блискавичними нападниками, певно, все ж не варто: шлях форварда збірної Уругваю через три провідні європейські чемпіонати важко порівнювати з гідною коміксу “Roy of the Rovers” історією нападника Лестера. Ключова відмінність насправді полягає в іншому: для Варді трансфер до Арсенала справді може стати тим, що прийнято називати кроком уперед.

29-річний Варді провів найкращий сезон у своїй кар’єрі. Він – один із головних героїв чарівної історії Лестер Сіті; на думку ж Голлівуду – найголовніший її герой. Його голи були невід’ємною частиною шляху Лисиць до чемпіонського титулу, його гра визначала той стиль, який зараз чітко асоціюється з цією командою. Власне, саме вечірка Варді, що на початку травня з метафоричної перетворилася на цілком реальну, зробила сезон Лестера. Історичне чемпіонство, зрештою, було відсвятковано колективом у будинку Джеймі.

Найкращий гравець минулого сезону Прем’єр-ліги за версією Асоціації футбольних журналістів наразі готується до виступу на першому міжнародному турнірі у складі національної збірної Англії. У грудневому інтерв’ю The Guardian – на тлі виняткової дванадцятиматчевої гольової серії, що дозволила йому побити рекорд Рууда ван Ністелроя, але ще до серйозних розмов про чемпіонство, – Варді визнавав, що йому непросто давалося повірити в те, що з ним відбувається. Простіше з часом не стає: вся кар’єра і все життя колишнього працівника шеффілдської фабрики карбонового волокна зараз зводиться до кількох вирішальних матчів, кількох місяців і одного важливого рішення.

Оскільки Арсенал активував прописану в угоді Варді з Лестером клаусулу, майбутнє зараз опинилося в руках самого Джеймі. Якщо він вирішить залишитися на Філберт Вей, то відхилить пропозицію особистого контракту і забракує трансфер. Якщо ж він погодиться на неї, то зможе залишити клуб усього життя заради можливості спробувати себе в команді, яка на історичному і міжнародному рівні розташовується вище за Лестер.

Понад те, у цьому випадку йдеться про те, що Варді на заході третього десятку, цілком можливо, отримав останній шанс проявити себе в топ-клубі. Щойно одружений, англієць повинен зробити вибір, який у кожному разі визначить його кар’єру, – і вирішувати йому, безумовно, треба з урахуванням того, що угода з Арсеналом може подбати про нього задовго після закінчення ігрової кар’єри і забезпечити його родину на все життя. Визначитися ж Джеймі треба за лічені дні до старту французького чемпіонату Європи – при тому, що в останньому товариському матчі збірної Англії перед турніром, зустрічі з національною командою Португалії, він здійснив менше десяти дотиків до м’яча і, не виключено, втратив своє місце в стартовому складі.

Чим ризикує Варді? Насамперед своїм культовим статусом у Східному Мідленді, а ще можливістю пройти з Лестером шлях із Чемпіоншипа до Ліги чемпіонів – залишати клуб заради шансу проявити себе в найбільш престижному клубному турнірі континенту, за аргументацією Суареса, йому не доведеться. На Лисиць чекає захоплюючий виклик, який найбільш яскраво описують вболівальники команди, ще до кінця минулого сезону скандуючи про те, що вони мають намір засмутити Барселону.

Та пов’язаний ризик і з суто ігровим аспектом. Чемпіонський сезон Лестера насправді був величезним пазлом, який склався докупи через збіг пристойної кількості обставин, і однією з важливих умов цього було те, наскільки вдало контратакувальний стиль команди узгоджувався з манерою гри її найкращого бомбардира. Надаючи перевагу різким передачам на хід у зону між захисниками, реактивний Варді забезпечував колективу постійну динамічність на межі між центральною лінією та штрафним майданчиком суперника і до останнього змагався за кожен, навіть найбільш безнадійний м’яч.

Величезний відсоток загальнокомандного браку Лестера – наслідок цього акценту на постійні спроби знайти передачею Варді. Посередні показники володіння м’ячем – свідчення того, що зацікавлені підлеглі Клаудіо Раньєрі були насамперед у тому, щоб зловити суперника на помилці. І ловив його на цьому найчастіше саме Варді, зокрема і в матчах проти Арсенала. У минулому сезоні Лестер програв Гармашам обидва матчі, але Варді відзначився у воротах команди Венґера тричі.

Стиль гри Арсенала не міг відрізнятися від цього налаштування ще більше. Ставка на контроль м’яча, що забезпечується високою культурою пасу виконавців, зазвичай вимагає від нападника Гармашів або підтримки комбінаційної гри, або завершального дотику. У найкращі дні ці обов’язки зразково виконує Олів’є Жиру – прямолінійний нападник, котрий найбільш зручно почуває себе в максимальній близькості до воріт і не провів на стабільно високому рівні жоден із чотирьох сезонів у Північному Лондоні. Та чи стане кращим рішенням для побудов Арсенала орієнтований на гру другим номером Варді?

Не менш енергійний Алексіс Санчес, котрий, думається, не відмовився б спробувати зіграти в одній команді з Варді, може сказати, що для нього цей перехід пройшов більшою мірою успішно. Можна припустити, що бажання підписати нападника збірної Англії у тренерського штабу Арсенала підкріплюється усвідомленням того, як саме вони хотіли б його використовувати. Застереження ж про вік Варді легко спростувати, нагадавши, що той же Іан Райт на Хайбері свого часу переїздив лиш на рік молодшим.

Зрештою, втім, усе зведеться до рішення самого Варді. Статус легенди Лестера проти шансу спробувати себе в одному з найпопулярніших клубів світу. Втілити у життя мрію чи амбіції. Не хвилюйся, Джеймі, у цьому випадку не йдеться про більше, ніж про твою кар’єру.