Гаррі Кейн: зразковий бомбардир

Герой мимоволі. Диво одного сезону. Черговий переоцінений англієць. Прем’єр-ліга не була готова до зустрічі з Гаррі Кейном, і подібні ярлики свідчили насамперед про те, що вихованець Тоттнема захопив усіх зненацька. Чітке усвідомлення того, з ким ми маємо справу, з’явилося вже протягом другого повноцінного сезону нападника: у центрі атаки Англія не бачила гравця такого рівня від часу, коли в футболці з трьома левами на грудях виступав Алан Ширер.

Як помітив нещодавно красномовний Руд Ґулліт: “Кейн хороший футболіст”. Не залишив з цього приводу жодних сумнівів Кейн тоді, коли йому вдалося повторити досягнення найкращого бомбардира в історії АПЛ, забивши понад двадцять голів у двох сезонах поспіль – показники, яких спадкоємці Ширера не демонстрували два десятиліття. Станом на сьогодні в активі десятого номера Тоттнема 24 голи, і вони дозволяють йому вважатися фаворитом цьогорічної гонки бомбардирів. Нагадаємо, що останнім представником Англії, якому вдавалося в ній перемогти, був ще Кевін Філліпс.

Свого часу Кейну не вдалося перетнутися з володарем “Золотої Бутси” 2000 року в Лестері, за який він виступав на правах оренди, не виявився надто продуктивним і загальний термін перебування 22-річного нападника на Філберт Вей. Проте чи не найбільш показовим в історії його стрімкого злету є фото, на якому його разом із Джеймі Варді та Данні Дрінквотером спіймали на лаві для запасних Лисиць. Ще кілька років тому ці хлопці не могли і мріяти про успіх, якого воно досягли в цьому сезоні. Саме після таких нагадувань основному нападнику збірної Англії доводиться мимохіть щипати себе за руку – та зупинятися на досягнутому він наміру не має.

Найкращий гравець березня в чемпіонаті Англії не приховує: його метою є стати одним із провідних нападників світу. Заяву Кейн робить у своєму стилі – глибоким голосом  говорячи в ніс на гідному “Абатства Даунтон” акценті, – але виходить це в нього, як завжди, впевнено. Мова вже не йде про те, щоб заявити про себе. Не йдеться після подолання невдалої серії на старті сезону і про розчарування скептично налаштованих експертів. Твердження про те, що він не має наміру нікому нічого доводити, знайдеться у стандартному наборі фраз будь-якого футболіста, та у випадку з Кейном це все справді здається зайвим. Він надає перевагу зосереджуватися на конкретних досягненнях.

Продовжити прогресувати і завойовувати командні та індивідуальні нагороди, побивши зрештою рекорд Ширера, – все це зараз здається досяжним для молодого лондонця. У досі юному для професійного футболіста віці, до кінця другого сезону на найвищому рівні, він наближається до показника в 50 забитих м’ячів у Прем’єр-лізі. Понад те, робить це Кейн у статусі першого і єдиного вибору Тоттнема на позиції центрального нападника.

“Чи може Кейн стати нападником, здатним оформлювати по двадцять голів на сезон? А чом бий ні? Гаррі старанно працює на тренуваннях саме заради цього”, – відбивався головний тренер Шпор Маурисіо Почеттіно від запитань журналістів під час першої хвилі захоплення своїм підлеглим. Тоттнем щойно розбив Челсі з рахунком 5:3; як здавалося спочатку, змусивши Жозе Моурінью повернутися до більш обережного тактичного налаштування, насправді ж – позначивши початок кінця майбутнього чемпіона. Що більш важливо, перемога в січні 2015-го стала для Тоттнема Почеттіно першим успіхом у матчі з так званими “топ-командами” Прем’єр-ліги. І здобути її вдалося завдяки першому справжньому бенефісу Кейна, дубль і асист котрого зробили у грі різницю.

Для того, щоб викрасти шоу, тоді ще вісімнадцятому номеру Тоттнема вистачило одного дотику. Обробивши в епізоді з другим голом у ворота майбутнього чемпіона м’яч прямо при розвороті, Кейн миттєво завдав удару – і настільки ж несподівані, наскільки ефектні голи вже встигли стати спеціалізацією нападника. “Отримуючи м’яч на межі штрафного майданчика, я завжди інстинктивно намагаюсь пробити, – розповідав він після того матчу проти Челсі. – На щастя, цього разу в мене це вийшло”. Розкішні голи у ворота Арсенала, Ліверпуля та нещодавній м’яч у матчі проти Стока доводять, що удача в цьому випадку грає другорядну роль. Настільки швидко орієнтуватися в ситуаціях, які вирішують лічені секунди, – це почерк справжнього майстра.

Уміння сповільнювати час і видавати епізод значно простішим, ніж він насправді був – свого часу саме за це Кейна порівнювали зі ще однією легендою АПЛ Тьєррі Анрі. Майкл Оуен, Тедді Шерінгем, Ґарі Лінекер – у намаганні визначити його стиль гри Гаррі часто порівнюють зі знаковими для англійського футболу бомбардирами, Оуен Харґрівз свого часу навіть виконав спробу провести паралелі із своїм колишнім партнером за Баварією Томасом Мюллером. Швидкість Оуена, інстинкт убивці Шерінгема та футбольний інтелект Мюллера – всі ці риси, безумовно, допомагають скласти нарис портрету Кейна. Додати до них можна ще й неймовірну впевненість Гаррі.

Та феномен десятки Тоттнема якраз у тому, що йому, як нікому іншому, вдається поєднувати всі ці риси. Хто, наприклад, візьметься виділити найбільший козир Кейна? У найкращі моменти, які останнім часом трапляються нерідко, Кейн здається прообразом зразкового центрального нападника. Зіграти в пас і завершити атаку, виграти повітря і притримати м’яч так, як чоловік тримає свою дружину. Відтягнутися в глибину поля і випередити офсайдну пастку. Власне, тому найбільш стійким, певно, залишається порівняння Гаррі із ше одним колишнім нападником Тоттнема, Ґарі Лінекером.

На сторінках The Guardian вихованця Лестера свого часу порівнювали із ввічливим сусідом, який залишається на вечірці тверезим і підсипає у тарілку чипси, поки решта гостей випорожнюється з балкона. Невідомо звідки взявся, невідомо що ним керує – але ти все одно радий, що він поруч. Для країни, яка досі сподівається на поїздку Енді Керролла на чемпіонат Європи, раптова поява Кейна, технічного і розумного нападника, повинна була стати таким самим шоком, як і успіхи Лінекера на континенті свого часу. Ясно, втім, що це все наслідки згубного впливу стереотипів, а не власне місцевої футбольної культури.

У кожного Лінекера, втім, повинен бути свій Ґазза, і зрозуміло, що в одній з небагатьох тренерських команд Прем’єр-ліги, якою, безумовно, є Тоттнем, індивідуальні здобутки окремого виконавця завжди розділяються з колективом. І в тому, що стосується взаємодії з партнерами, Кейну довелося в цьому сезоні адаптуватися до нових вимог: не надто відомий факт, але минулого року основним асистентом нападника був Насер Чадлі – вінгер, який наразі втратив стабільне місце в основі Шпор. Власне, саме бельгієць віддавав на Кейна пас у моменті з тим самим голом у ворота Челсі. Проте в особі юного Деле Аллі він знайшов навіть більше взаєморозуміння – вони склали настільки успішний дует, що відтворити його в збірній тепер намагається і Рой Ходжсон. Ерік Ламела та Крістіан Еріксен, як підтвердила зустріч зі Стоком, також розуміють Кейна з півслова.

“Клопп сказав мені після матчу, що я забив прекрасний гол. Він повторював тільки три слова: “Що за удар!”” – ділився враженнями після матчу проти Ліверпуля на початку квітня Кейн. До протистояння на Анфілді він підійшов у статусі найкращого бомбардира Прем’єр-ліги, а Тоттнем – у статусі фаворита виїзної зустрічі. За рік після восьми голів на Вайт Харт Лейн Шпори і їх голеадор пройшли довжелезний шлях, встигнувши за цей час суттєво змінити уявлення про себе. Власне, після мирової у виїзному матчі з найбільш результативною командою Англії в 2016 році команді довелося шкодувати про втрачену пару очок, і це теж певною мірою був індикатор її прогресу.

Не сумнівайтесь, якщо Кейн не отримає в цьому сезоні звання найкращого гравця сезону, він неодмінно поставить собі за мету виправити цю необачність наступного разу.