1990 року Венгер побував в Одесі: після впевненої перемоги над голландською Родою (3:1, 3:1) його Монако потрапило на Чорноморець. До одеситів 41-річний тренер поставився з усією повагою. Разом із двома відео-операторами прилетів на останній тур чемпіонату СРСР, де побачив перемогу Чорноморця над Металістом, завдяки якій підопічні Віктора Прокопенка фінішували дев’ятими у Вищій лізі – вище тих же харків’ян, але нижче за інші українські клуби.
Тогочасний Монако – бронзовий призер чемпіонату Франції та недавній чемпіон країни – покладався на кількох лідерів. Радянські аналітики виділяли воротаря Жан-Люка Етторі та захисника Франка Созе, європейська преса захоплювалася легіонерами – ліберійським форвардом Джорджем Веа та португальським хавбеком Руї Баррушем. Грав тут і майбутній тренер Клод Пюель. А поруч із ними грав і зовсім молодий центрхав Емманюель Петі – майбутній чемпіон світу та Європи, а також підопічний Венгера по Арсеналу.
В Одесі команди зіграли обережно – 0:0, а от на виїзді Чорноморець відчув потужність суперника. Після навісу Діба з лівого флангу відразу кілька гравців пішли на нашого воротаря Гришка і Джордж Веа головою переправив м’яч у ворота. Попри хиткий рахунок, Монако не відпустило свого. Більше того, могли забивати Барруш, Діас та той же Веа, хоча в кінцівці майбутнього володаря «Золотого м’яча» довелося заміняти через травму.
Монако пройшло далі, щоб вилетіти в наступному ж раунді від Торпедо. Москвичі виграли двічі – 2:1, 2:1. А підопічні Венгера продовжили боротьбу з Марселем за чемпіонство, яку програли у підсумку. Що не було провалом: Олімпік початку 90-х був таким, як нинішній ПСЖ. Тож срібні медалі Венгера були досягненням, а не провалом.
Венгер працював у Монако ще чотири роки, поки не здивував переїздом у Японію. Однак після вигідного контракту з Нагоєю Ґрампус Ейт Арсен повернувся у Європу. 1996 року він очолив Арсенал, і для вболівальників всього світу на два з гаком десятиліття став синонімом лондонського клубу.
Із стрімкими та технічними гравцями Арсенал Венгера виглядав дійсно одним із найестетичніших колективів світу. І в найкращі роки перетинався з нашими грандами. Провів 10 матчів: виграв чотири, двічі грав внічию, чотири програв. М’ячі – 15:15.
| Сезон | Турнір | Матч | Рахунок |
| 1998/1999 | ЛЧ | Арсенал — Динамо | 1:1 |
| 1998/1999 | ЛЧ | Динамо — Арсенал | 3:1 |
| 2000/2001 | ЛЧ | Арсенал — Шахтар | 3:2 |
| 2000/2001 | ЛЧ | Шахтар — Арсенал | 3:0 |
| 2003/2004 | ЛЧ | Динамо — Арсенал | 2:1 |
| 2003/2004 | ЛЧ | Арсенал — Динамо | 1:0 |
| 2008/2009 | ЛЧ | Динамо — Арсенал | 1:1 |
| 2008/2009 | ЛЧ | Арсенал — Динамо | 1:0 |
| 2010/2011 | ЛЧ | Арсенал — Шахтар | 5:1 |
| 2010/2011 | ЛЧ | Шахтар — Арсенал | 2:1 |
Спершу ці протистояння складалися дуже важко. У найкращому сезоні українських клубів в Лізі чемпіонів Динамо за двоматчевим протистоянням виявилося сильнішим за лондонців і обійшло їх у групі (тоді лише Баварія у півфіналі зупинила Лобановського).
Два роки потому другий український клуб дебютував у груповому турнірі Ліги чемпіонів. І Шахтар також запам’ятався «канонірам»! У Лондоні вів у два голи – і лише дубль Мартіна Кіоуна допоміг господарям із Лужним на полі здійснити «камбек». А в останньому турі, хай і без лігочемпіонівської мотивації, Віктор Прокопенко взяв реванш за 1990 рік. 3:0 – Ателькін, Воробей та Бєлик забивали хай і експериментальному, але ж потужному складу із Анрі та Кану, Діксоном та Парлором, Ешлі Коулом та Кіоуном.
Остання значима перемога Динамо над Арсеналом датована 2003 роком. На голи Шацьких та Белькевича в Києві відповів лише в кінцівці Анрі. А от Шахтар із лондонцями зазнав однієї з найбільш болісних поразок. 2010 року Арсенал забив п’ять м’ячів команді з Вілліаном, Дуґласом Костою та Мхітаряном. Лише в кінцівці за честь Луческу постояв екс-канонір Едуарду.
Успіхи українських клубів кінця 90-х – 2000-х привертали увагу «гармашів». Відома історія – по ходу сезону 1999/2000 Сергій Ребров відчував інтерес до себе з боку Арсеналу, однак Тоттенхем у підсумку перебив ті цифри, які готові були платити «каноніри», ледве не вдвічі (нагадаємо, Сергія «шпори» придбали за 11 мільйонів фунтів). Також залишилися чутками розмови про Юрія Вірта, хоча він справді вразив лондонців у куражному матчі, який завершився їхньою перемогою над Шахтарем – 3:2.
А от Олег Лужний став «каноніром», причому, вже у досить солідному віці. Він міг їхати за кордон і раніше, найконкретнішою була пропозиція Бенфіки. Але непросте підґрунтя фінансової сторони питання змусило Динамо не доводити до кінця взаємини з португальцями, які, за різними чутками, готові були давати 1,5 – 2 млн. доларів. У підсумку в Лісабон вирушив британець Гарі Чарлз.
Олег Лужний перейшов у лондонську команду влітку 1999 року в статусі півфіналіста Ліги чемпіонів. Сума трансферу в пресі називалася в районі тих же 1,5 мільйонів. Досить вікова оборона лондонців багато років відіграла в форматі Діксон – Адамс, Кіоун – Вінтербьорн. Однак за останні роки ветерани почали завершувати виступи. Після відходу Вінтербьорна грали то Сільвіньо, то ще хтось – аж поки не розкрився молодий ЕшліКоул. Ліворуч замість старшого на чотири роки Діксона планували якраз Лужного.
Українець награв досить багато матчів – але по факту замінити Лі так і не зумів. Рік потому запросили камерунцяЛаурена. Але зате Лужний зібрав колекцію із золотої медалі АПЛ, двох Суперкубків Англії та одного кубка Футбольної асоціації. Діставався фіналу Кубка УЄФА, де, щоправда, лондонці програли скандальний фінал Галатасараю.
Виступи Лужного в Арсеналі:
| Сезон | Ліга | Місце | Команда | Чемпіонат | Кубок Англії | Кубок ліги | Суперкубок | Єврокубки |
| 1999/00 | Прем’ер | 2 | «Арсенал» | 21/0 | 1/0 | 2/0 | 1/0 | 6/0 |
| 2000/01 | Прем’ер | 2 | «Арсенал» | 19/0 | 2/0 | – | – | 8/0 |
| 2001/02 | Прем’ер | 1 | «Арсенал» | 18/0 | 4/0 | 1/0 | 1/0 | 3/0 |
| 2002/03 | Прем’ер | 2 | «Арсенал» | 17/0 | 2/0 | 1/0 | – | 4/0 |
Цитати Олега Лужного:
«З Арсеном Венгером у мене цілком нормальні стосунки – як і має бути між футболістом і тренером. Він не лише чудовий фахівець, а й приємна людина».
«Конкуренції в Арсеналі, як такої, не було. Грали на чотири турніри, Венгер постійно здійснював ротацію, адже мав два рівноцінних склади. Тасував людей, як колоду карт – бо якби грав одним складом, нічого не виграв би».
«Пам’ятаю, мав грати перший матч в Лізі чемпіонів з Арсеналом. Перед матчем Венгер показує плакат, там маркером розписано, хто де грає. Дивлюся і очам не вірю: я в центрі оборони?! Що цікаво, Венгер ніколи не цікавився, чи можу я там грати. Його це не цікавило. Не можеш грати – сиди дома!».
«Навіть коли програли 1:6 МЮ, Арсен Венгер не дозволяв собі кидатися бутсами. Він – інтелігент, культурна людина. Розумів, що після бою кулаками не махають. Йому було несолодко, як і нам всім, але вів він себе стримано».
Источник: sportarena.ua
Добавьте «sportarena.ua» в свои избранные источники ⟶ Google News Подписаться