Дивне правило Футбольної Ліги, що не дозволяє переможцеві Чемпіоншипу проводити святкування здобутого титулу на стадіоні суперника, відклало офіційне повернення Бернлі до Прем’єр-ліги, проте надто довго чекати на ланкаширський клуб еліті англійського футболу все ж не довелося. До АПЛ команда Шона Дайча повертається рівно за рік після пониження в класі.
Що важливо, повертається вона на власних умовах. Кларетові отримали дивіденди від того, що утрималися від масових покупок в еліті, здебільшого досягли успіху у збереженні хребта колективу і пройшли ще один сезон у другому дивізіоні з гравцями, які мають досвід виступів не лише у Прем’єр-лізі, а й у Чемпіоншипі. Понад те, Бернлі зберіг творця цієї команди, менеджера Шона Дайча. Усе це дозволило скромній команді провести досить рівний сезон, що завершився оформленням першого місця в турнірній таблиці на тлі 22-матчевої серії без поразок.
93 очки після 46 матчів – показник, аналогічний тому, який дозволив Бернлі вийти в АПЛ минулого разу. Цьогоріч, утім, у Футбольній Лізі не виявилося свого Лестера – два роки тому чинні чемпіони Англії витіснили Кларетових на другу сходинку, обігнавши їх на дев’ять очок. Паралелі проводяться мимохіть – чимало вболівальників ланкаширців жартома заявляють про те, що вони мають намір повторити шлях Лисиць і шокувати в наступному сезоні елітний дивізіон. Жоден букмекер, зрештою, не оцінить шанси новачка вищого дивізіону на рівні 5000-1.
Організований та збитий, колектив Шона Дайча не розсипався після вильоту до Чемпіоншипа і оформив миттєве повернення до Прем’єр-ліги. Причина і наслідок: зробити це Бернлі вдалося саме завдяки тому, що кістяк команди залишився вірним Терф Мур.
Втрати ж кількох лідерів, що були приречені піти на підвищення, їй водночас вдалося компенсувати напрочуд вдало: найкращого бомбардира Данні Інґза, якого перехопив Ліверпуль, замінив ще один герой “трясовини” Андре Ґрей, а найкращого асистента ланкаширців Кірана Тріппієра на правому фланзі оборони гідно замінив Меттью Лоутон. Футбольний мандрівник Джої Бартон, своєю чергою, додав Кларетовим досвіду в центрі поля і зрештою був визнаний найкращим гравцем сезону в команді.
Своє місце у воротах зберіг вихованець системи Манчестер Юнайтед Том Хітон. Ушкодження Джека Батленда вплинуло на рішення Роя Ходжсона зробити 30-річного голкіпера третім номером збірної Англії більше, ніж роль Хітона в тривалій безпрограшній серії Бернлі. Проте надійність, спокійність і готовність виконувати чорнову роботу явно зіграли на користь Тома.
Ще один вихованець МЮ Майкл Кін отримав у Бернлі регулярну ігрову практику після невдалої спроби проявити себе на Олд Траффорд. Після літньої втрати ще одного лідера, Джейсона Шакелла, брат-близнюк нападника Вілла Кіна забронював за собою місце в основі команди і провів пристойний сезон, що став для ним першим повноцінним на високому рівні. На початку сезону пару йому здебільшого складав ветеран Майкл Дафф, проте зрештою в центр оборони змістився номінальний лівий захисник Бен Мі – і проявив себе досить непогано. Ліворуч же розкрився ще один ірландець Стівен Ворд.
Нікуди врешті не поїхали шотландці Джордж Бойд і Скотт Арфілд, але флангові півзахисники Бернлі, що записали на свої рахунки понад десять пунктів за системою гол+пас, ясна річ, можуть пишатися проведеним сезоном. Дейв Джонс і Дін Марні в центрі поля радше доповнювали внесок Бартона, але з втратою ветерана англійського футболу (Джої вирішив погодитися на пропозицію Рейнджерс) в наступному сезоні вони повинні впоратися.
Працьовитий нападник збірної Уельсу Сем Воукс повинен дякувати долі за ще одну нагоду проявити себе на рівні Прем’єр-ліги – минулого разу його сезону серйозно зашкодила травма. Та зрозуміло, що найбільше очікувань вболівальники Бернлі пов’язують з бомбардиром Андре Ґреєм, найкращим гравцем сезону в Чемпіоншипі і новим англійським форвардом, якому може вдатися пройти шлях від напівпрофесійного футболу до вершини місцевої футбольної піраміди.
“Мене завжди дивувало це, – не приховує менеджер Бернлі Шон Дайч. – Коли певне тактичне рішення застосовує іноземний спеціаліст, його називають прогресивним. Та тільки й мови про консервативність, коли такий самий трюк провертає англієць”. У цьому випадку уродженець Нортхемптоншира мав на увазі використання тактичної побудови 4-4-2, за яку він отримав значно менше компліментів, ніж більш модні Клаудіо Раньєрі чи Кіке Санчес Флорес, та річ у тім, що спроектувати такі самі упередження можна і на загальний стан справ. Проти одного з найбільш успішних англійських менеджерів сучасності грає його національність та те, що прийнято називати іміджем.
Свого часу Дайч був змушений поступитися першою посадою в ролі менеджера через те, що його образ мало відповідав запитам нових італійських власників Вотфорда. На співбесіди у джинсах за прикладом відомих футбольних нонконформістів 44-річний фахівець не ходив, та все одно представляв далекий від популярних наставників клубів Прем’єр-ліги образ. Робота Дайча на Терф Мур свідчить про те, що зараз не так багато менеджерів можуть позмагатися з ним за здатністю витискати максимум зі скромних ресурсів і забезпечувати підвищення в класі; треба зазначити, що цілком гідно англієць тримався і в єдиному поки сезоні на рівні АПЛ. Повідомлялося, що у нього були пропозиції залишитися в еліті з іншим клубом, проте колишній підлеглий Браяна Клафа на них не спокусився і заслужив спробу ще раз закріпити Бернлі серед провідних команд Англії.
Бернлі стоїчно втримався від спокус Прем’єр-ліги, вирішивши не долучатися до божевільної суєти витрат провідних англійських команд, тому повернення до Чемпіоншипу не стало для клубу падінням з небес на землю. Поставили під сумнів свій статус команди, що рахує кожну копійку, Кларетові минулого літа, коли вирішили віддати рекордні для себе 6 мільйонів фунтів за трансфер нападника Брентфорда Андре Ґрея – і це при тому, що 24-річний форвард мав лише кілька років виступів на професійному рівні.
Дайч пішов на ризик – та цей ризик повністю себе виправдав. Ґрей став відкриттям сезону Чемпіоншипу і з 23-ма забитими м’ячами виграв гонку бомбардирів турніру. Вихованець Шрусбері не приховує, що на пропозицію Бернлі він погодився через досвід роботи команди з талановитими нападниками і можливість проявити себе на найвищому рівні. “Мене надихає приклад Чарлі Остіна та Данні Інґза, коли ж я дивлюсь на Джеймі Варді, я розумію, що в футболі немає нічого неможливого”. Відкриттям сезону пробивний форвард має всі шанси стати і в АПЛ.
Источник: sportarena.ua
Добавьте «sportarena.ua» в свои избранные источники ⟶ Google News Подписаться