У перших чотирьох турах Чемпіоншипу Міддлсбро здобув лише одну перемогу, включно з втратою очок у матчі проти прямого конкурента Дербі та домашньою поразкою від Брістоль Сіті. Та річ у тім, що аналогічні показники за підсумками перших турів сезону мав і майбутній переможець турніру Бернлі. За підсумками сезону відстань між командою Шона Дайча і Боро, першою і другою командами чемпіонату, досягла чотирьох очок, але програли їх Смоггі насправді не на старті сезону.

Неправильно було б зводити весь сезон Боро до критичної ситуації у стосунках між роздягальнею і головним тренером Айтором Каранкою, та зимова серія з п’яти матчів без перемог, як і три березневі поразки Ротерхему, Блекберну і Чарльтону, що вважаються прямими наслідками цього конфлікту, стали найбільш серйозними ударами по чемпіонських амбіціях йоркширців. Тому й вийшло врешті, що клуб із, певно, найбільш серйозними ресурсами в Чемпіоншипі, в останніх турах боровся вже не за місце на чолі турнірної таблиці, а за те, щоб уникнути потрапляння до плей-оф – оформити друге місце і прямий вихід до Прем’єр-ліги команді вдалося після нічиєї в грі з Брайтоном.

До еліти англійського футболу Міддлсбро повертається після семи років відсутності – і робить це у найбільш сприятливий час. Минулої осені місцевий сталеливарний завод – уособлення індустрії, що визначала північносхідне містечко протягом майже 170 років, – повідомив про суттєві скорочення. Епоха процвітання для регіону закінчилася вже давно, але не найгіршим засобом від остаточного впадання в депресію для нього повинна стати наявність клубу АПЛ. Мова ж іде не лише про розраду, а й про фінансовий чинник – цей фактор явно повинен посприяти розвитку місцевого туризму.

“Наша команда випадково потрапила до цього дивізіону”, – заявляв минулого року капітан Міддлсбро Ґрант Ледбіттер. За останні кілька сезонів власнику Стіву Ґібсону вдалося побудувати на Ріверсайд Стедіум один із найбільш солідних колективів Чемпіоншипу, кадровий склад якого не вимагатиме кардинальної перебудови перед початком виступів у Прем’єр-лізі.

Ледбіттер, що має досвід виступів у Прем’єр-лізі у складі Сандерленда, прийшов до Боро через горнило співпраці з Роєм Кіном в Іпсвічі, і в свої тридцять повинен досить з запізненням отримати ще один шанс проявити себе на найвищому рівні. Старанний і витривалий, вихованець північносхідного футболу складає в центрі поля пару ще одному компактному півзахисникові, Адаму Клейтону – одному з найкращих гравців центра поля за підсумками сезону.

За бажанням на такі пари можна розкласти весь орієнтовний стартовий склад Міддлсбро, крім ветерана грецького (і англійського) футболу, голкіпера Дімітріоса Константопулоса. Попри претензії орендованого у Фулхема Фернандо Аморебьєти і вихованця клубу Даела Фрая, дует в центрі оборони Смоггі найчастіше складали Бен Ґібсон і Даніель Айяла. Колишній гравець Ліверпуля став одним із найкращих центральних оборонців сезону і увійшов до символічної збірної Чемпіоншипу – захист Каранка побудував навколо співвітчизника.

Орендований у Лестера Рітчі Де Лат нав’язав серйозну конкуренцію на правому фланзі оборони, проте основним виконавцем на цій позиції до кінця сезону залишився ще один іспанець Еміліо Нсуе. Ліворуч Каранка здебільшого довіряв досвідченому на рівні Футбольної Ліги Джорджу Френду. Його важливість для команди була підкреслена в матчі проти Брайтона, участь в якому для нього до останнього була під питанням, – та він вийшов зрештою у стартовому складі і вимкнув із гри вінгера суперника Антоні Нокара.

Зміщення на правий фланг уругвайця Крістіана Стуані дозволило Боро в тому ж матчі забити ключовий гол, та це рішення було вимушеною мірою. Праворуч зазвичай у команді діяв ганець Альберт Адома, а на лівому фланзі розміщувався, певно, найбільш відомий гравець цього складу Стюарт Даунінґ. Остаточно витіснити його на фланг Каранці вдалося після січневого підписання Гастона Раміреса, котрий відновив свою кар’єру серією хороших виступів на позиції “десятки”. Ще один зимовий новачок Джордан Роудс повинен був стати вістрям списа атак Смоггі, але найкращим бомбардиром команди за підсумками сезону виявився старанний, але обмежений Девід Ньюджент.

У березні головний тренер Міддлсбро Айтор Каранка раптово перервав зустріч зі своїми гравцями і залишив тренувальну базу клубу, зрештою пропустивши матч регулярного сезону команди проти Чарльтона. Чутки про непорозуміння між колишнім асистентом Жозе Моурінью в Реалі і роздягальнею Боро з’явилися задовго до того, але наприкінці сезону цей конфлікт, здавалося, досягнув критичної межі. Перед Стівом Ґібсоном постав непростий вибір – попрощатися з іспанським тренером чи дати йому ще один шанс. На кону, врешті-решт, стояло питання з першим за сім років поверненням до Прем’єр-ліги.

Керівник Міддлсбро, якого журналісти називають “чи не найприємнішою людиною в англійському футболі”, провів відкриту розмову з Каранкою і вирішив після неї не гарячкувати. Рішення довіритися баску цілком себе виправдало: буремні події Боро закріпив перемогою над прямим конкурентом Халл Сіті і десятиматчевою безпрограшною серією – до кінця сезону Смоггі більше не поступалися. Понад те, підвищення в класі команда Каранки гарантувала собі завдяки кадровим рішенням тренера: у ключовому матчі проти Брайтона він зробив ставку на нападника Стуані, гол якого і дозволив клубу оформити повернення до елітного дивізіону.

Впевненості в тому, що Каранка розпочне на чолі команди і новий сезон, наразі немає, проте в кожному разі ця історія контрастує з драмою в Дербі, в якому ще одного колишнього тренера Реала Пола Клемента звільнили посеред сезону. Екс-асистент Карло Анчелотті залишив клуб на п’ятій позиції в турнірній таблиці Чемпіоншипу, на тому ж місці Барани врешті і фінішували. Півфінальний же матч плей-оф вони програли Халлу.

Коли минулого літа Стюарт Даунінґ прийняв рішення повернутися до Міддлсбро, залишивши перспективний проект Вест Хема заради представника Чемпіоншипа, цей крок називали або сентиментальним, або, понад те, намаганням знову знайти зону комфорту. Колишній гравець збірної Англії народився в Міддлсбро і саме в цьому місті зробив перші футбольні кроки, але після вильоту Смоггі з Прем’єр-ліги був змушений шукати ігрову практику на найвищому рівні в іншій команді. Повертався Даунінґ навряд чи у ролі “блудного сина” – позаминулий сезон на Болейн Ґраунд він провів непогано. Власне, його внесок у підвищення Боро в класі важко переоцінити.

Прямолінійний швидкісний вінгер – кар’єру дев’ятнадцятий номер зробив собі за рахунок цього. Проте частково його повернення до Міддлсбро пояснювалося тим, що він мав намір змінити свій статус: у сезоні 2014/15 найбільш яскраво Даунінґ виглядав після зміщення на позицію десятого номера, виконуючи роль плеймейкера. Бажання більш вільно рухатися по полю напевно було одним із факторів, що вплинув на його рішення повернутися на Ріверсайд. Та розпочавши сезон під нападником, зрештою він був змушений повернутися на бровку. Понад те, у вирішальному матчі сезону проти Брайтона Каранка надав перевагу зробити ставку на Стуані, залишивши свою головну зірку на лаві для запасних. Попри це, Даунінґ може занести минулий сезон собі в актив – він пропустив лише один матч Боро і повертається до АПЛ у статусі лідера рідної команди.