Фактично кожен день ми бачимо найрізноманітніші інтерв’ю про футбол, однак дуже мало говоримо про інші речі. Ми вирішили виправити цю несправедливість, створивши рубрику 15Q, присвячену розмовам на найрізноманітніші теми. І головне — про сам футбол ні слова.
Чому рубрика називається «15Q»? В даному випадку розмова заснована на одному з психологічних тестів, що допомагають краще пізнати людину та її особистість. Але разом з цим до наших співрозмовників знайдеться маса цікавих питань різного характеру (відповідно, і теми розмови будуть змінюватися з надзвичайною частотою). Власне, сама буква «Q» означає слово «questions» (питання). А ось що стосується їхньої кількості, то ми вирішили відійти від традиційної 15-ки і не обмежувати себе в чисельності питань.
Цього тижня пропонуємо вашій увазі інтерв’ю з українським форвардом молдавської Дачії Максимом Фещуком (також Фещук виступав в українських Карпатах, Таврії , Говерлі та казахстанському Шахтарі), який разом із новою командою впевнено йде до чемпіонства та вже в наступному сезоні має шанс спробувати смак Ліги чемпіонів. Але все, на цьому в розмовах про футбол ставимо крапку.
«Не люблю, коли люди хочуть використати тебе в своїх цілях»
— Якими трьома словами можете описати Максима Фещука як людину?
— Справедливий, цілеспрямований і адекватний.
— Яких якостей в інших людях не любите більше за все?
— Дуже не подобаються підлі люди. Не люблю, коли вони нещирі, лукавлять чи хочуть використати тебе в своїх цілях.
— Припустимо, ви пішли в кінотеатр й під час перегляду фільму хтось поруч гучно говорить по телефону. Якою буде перша реакція?
— Такого я не одобрюю – проігнорувати такий момент я би не зміг.
— Вас взагалі важко вивести із себе?
— Характер у мене доволі запальний… Деколи буває таке, що мене прямо виводять, інколи я далеко не флегматик. Щоправда, не завжди.
— Чи любите пожартувати?
— Авжеж, без того ніяк. Обожнюю пожартувати в компанії й спокійно ставлюся до того, коли жартують з мене. Взагалі по житті йду лише з жартами. Хто мене знає, не дасть збрехати — я людина із хорошим почуттям гумору.
— Буває, що переходите межу в жартах, й цим когось ображаєте?
— Якщо бачу, що щось не так, то одразу ж прошу вибачення. Щоправда, навіть не пригадаю, коли таке було. Я люблю жартувати із добрими намірами.
— Душею компанії вас можна назвати?
— Підтримати розмову й посміятися — так, але не сказав би, що можу бути душею компанії.
— Якщо б вас поселили в гуртожиток, з ким би хотіли ділити кімнату?
— Це повинен бути товариш з хорошим почуттям гумору, щоб ми могли жити душевно й на одній хвилі.
— Чи були у вашому житті якісь незвичні зустрічі?
— В мене — ні, а от у дружини — так. Коли вона поїхала на кілька днів з подругою погуляти Барселоною, то в магазині Dolce Gabbana зустріла Мессі. Оце було незвично! Я був в шоці.
— Кому найбільше довіряєте?
— Батькам та дружині.
«Батьки змушували вчитися «на відмінно» — я навіть школу закінчив із золотою медаллю, але в тому було більше хитрості, аніж мудрості»
— Кожен писав у школі твір на тему «Ким я стану у майбутньому?». Що в цьому творі писали ви?
— З самого дитинства я хотів стати футболістом й ні про що більше не мріяв. Мій тато дав мені цікавість до цієї гри, тому завжди нею жив і живу. Я щаслива людина — про що мріяв, тим і займаюся.
— Ким би став Максим Фещук, якби не футбол?
— Не уявляю. Ніколи про це навіть не задумувався.
— Зізнайтеся, часто школу прогулювали?
— (сміється) Знаєте, в мене такі батьки, що було страшно школу прогулювати. Бувало, звісно, але рідко. Батьки змушували вчитися «на відмінно» — я навіть школу закінчив із золотою медаллю, але в тому було більше хитрості, аніж мудрості.
— За прогули від батька ременем не отримували?
— Прогулював я з розумом. Завжди знаходилася причина, яка не відповідала дійсності, але була хитро придуманою.
— В класі, на напевне, сиділи не на останній парті?
— Так, я ж типу відмінником був й на останніх партах ніколи не сидів. Здебільшого в серединці або десь попереду.
— Які шкільні предмети найлегше давалися?
— Алгебра, геометрія, фізика та хімія — це справді ті предмети, які я добре вчив, розумів і оцінки з котрих відповідали дійсності. От з літературою важче було.
— Тоді поговоримо про літературу. Читати любите?
— Більше дружина на це впливає. Вона дає якісь книжки почитати. Коли є цікава книга, то із задоволенням сідаю за неї. Зараз рідше, а от раніше частіше бувало.
— Яка прочитана книга найбільше вплинула на вас?
— «Шантарам» Робертса, «Інферно» Дена Брауна, «Монах, який продав свій Феррарі» Шарма. Загалом люблю почитати психологічні книги про те, як у житті потрібно ставитися до певних речей. Мали місце моменти, коли це було необхідно, щоб не зламатися духом. Після читання таких книг я таки витерпів складні ситуації.
«Зараз мультфільми дивлюся більше, ніж в дитинстві»
— Що для вас означає слово «мистецтво»? Відвідуєте якісь виставки?
— Хіба дружина може мене кудись потягнути, а сам до такого натхнення не маю. Можу піти на концерт, у цирк з дитиною сходити, але щоб на художні виставки, то ні — такого в житті ще не було.
— Якій музиці надаєте перевагу?
— Люблю слухати душевну, спокійну, романтичну музику.
— А які улюблені виконавці?
— Григорія Лєпса дуже люблю, Тамерлана і Альону, Ані Лорак, Меладзе, Тіну Кароль, Лару Фабіан. Деякі пісні Стаса Михайлова. Не сказав би, що маю улюблених виконавців, швидше є улюблені пісні.
— Чи існує концерт, який б ви ні за що в житті не пропустили?
— Фанатизму нема. На багатьох концертах бував: й на Кароль, й на Потапа з Настьою, й Лєпса. Мені подобається так проводити вільний час. Завжди з концерту повертаюся в захваті. Ще не було такого, щоб я був розчарованим.
— А як щодо фільму, який найбільше вразив?
— Можу виділити «Втечу із Шоушенка». Найбільше люблю дивитися комедійні стрічки, інколи — містику чи триллери.
— В дитинстві, напевне, дивилися мультики. Який найбільше запам’ятався?
— Зараз мультфільми більше дивлюся, ніж в дитинстві (сміється), тому що донька підростає й інколи з нею дивлюся. Свого часу любив класичні мультики студії Волта Діснея: «Том і Джеррі», «Качині історії», «Тімон і Пумба», «Король Лев».
— Яке найбільше хобі?
— Ловити рибу дуже люблю. Ще в дитинстві батько навчив, й зараз у вільний час цим займаюся. На рибалці можна повністю відволіктись й відвести душу. Я насолоджуюся цим процесом. Ніколи б від рибалки не відмовився.
— Яким уловом пишаєтеся?
— Сильно пишатися не маю чим (сміється). Кілограмових коропів точно ловив. Надіюсь, все ще попереду.
— Чи маєте якісь фобії? Чого боїтеся?
— Найбільший мій страх — це втрата рідних. Трохи боюся перельотів і можу понервуватися, але зараз вже трохи спокійніше, бо звик до цього процесу.
«Спорт поза політикою»? Хотілося б, щоб так було, але з цією фразою сьогодні не згоден»
— Ви живете у Львові. Де б порадили туристам провести час у цьому місті?
— Я б радив прогулятися всім центром Львова — тут є, на що подивитися. В цьому місті цікаво й комфортно. Жодного разу не чув, щоб людина, яка побувала у Львові, була розчарованою.
— Є міста чи країни, які дуже б самі хотіли відвідати?
— Одного разу був на Мальдівах й не проти ще раз туди поїхати. Вважаю це місце раєм на землі. Я не з категорії тих людей, що дуже люблять мандрувати. Ніколи не ставив перед собою такої мети.
— Стосовно політики: підтримуєте якусь партію?
— Про політику взагалі не хочу говорити, бо нічого хорошого не скажу — про те, що було, і про те, що є зараз.
— Погодитеся з фразою «Спорт поза політикою»?
— Хотілося б, щоб так було, але з цією фразою сьогодні не згоден.
— Як щодо алкоголю? Келих-другий пива любите випити?
— В межах розумного можу дозволити собі келих пива, та загалом спиртними напоями не зловживаю. Хочеться футбол якнайдовше грати й за собою треба слідкувати у всіх компонентах.
— Кава чи чай?
— Фреш.
— Де краще проводити час — на дискотеці чи на свіжому повітря?
— На природі з сім’єю.
— Як ставитеся до людей нетрадиційної орієнтації?
— Ніяк. Вважаю це хворобою. Для мене це, як мінімум, незрозуміло.
— Якби у вашій компанії з’явилася людина із нетрадиційною орієнтацією, то перестали б спілкуватися?
— Ніколи б у житті це не вплинуло на наше спілкування.
— А як щодо релігійних поглядів?
— По можливості йду до церкви, але не є фанатиком, щоб кожного разу ходити. Звісно, вірю в Бога й стараюся жити правильно і справедливо.
— Маєте якусь заповітну мрію, яка не стосується футболу?
— Хочеться, щоб всі близькі та рідні були живі, здорові й щасливі та їх нічого не турбувало.
— Яким себе бачите, скажімо, у 65 років?
— Щасливим зі своєю сім’єю і футбольним тренером навіть у 65. У тренерстві хочеться досягти набагато більшого, ніж у футбольній кар’єрі.
— Маєте бізнес чи нефутбольну справу?
— Дружина займається бізнесом, пов’язаним із жіночою косметикою. Ми його відкрили два місяці тому.
— Які питання журналістів вам не до вподоби?
— Таких питань нема, я завжди знайду відповідь на будь-яке. Якщо питання провокаційне, то просто не буду відповідати — скажімо, коли просять розказати про оцінку когось. Ще не було питань, які б виводили з себе.
— Щоб Фещук-журналіст запитав у Фещука-футболіста?
— «Як ти думаєш, чи стане Дачія чемпіоном Молдови і чи вдасться зіграти у Лізі чемпіонів?» Сьогодні запитав би саме це.
Источник: sportarena.ua
Добавьте «sportarena.ua» в свои избранные источники ⟶ Google News Подписаться