— А коли тут все розпочнеться? – запитала старенька бабуся, подумавши, що людина з бейджем повинна знати все.
У Зимовому палаці Градець Кралового йшла вже друга гра від початку чемпіонату Європи, але пересічним жителям міста важко було про це здогадатись. Поряд з самим спорткомплексом було мало людей, а про початок турніру можна було дізнатись лише, побачивши на екрані гру Туреччина – Словаччина.
Під «тут» бабуся мала на увазі не безпосередньо баскетбол, а місце для відпочинку. Організатори турніру зробили майданчик з одним кільцем поряд з ареною, поставили навколо трибуни та екран, який показував усі ігри. Трохи далі була сцена, з якої лунала музика.
Людина з України та Чехії може зрозуміти один одного, якщо обидві будуть говорити повільно. Слова, що все вже розпочалось, вона зрозуміла.
Мала кількість людей на той час була цілком нормальним явищем. Все ж йшли ще робочі години п’ятниці, тому не кожен великий шанувальник баскетболу дозволив собі піти на цю гру. Нехай навіть грали представниці Туреччини, збірні яких завжди активно підтримує діаспора. А турецька діаспора є всюди. Суперником була Словаччина, найближчий сусід Чехії.
На усіх матчах перших двох днів турніру за виключенням господарок вільних місць вистачало. На ігри Чехії з Україною та Угорщиною збиралась повна зала. Заповнені навіть були місця без індивідуальних стільців, де частіше за все знаходяться активні вболівальники. Зрештою, як можна вболівати у сидячому положенні?
Баскетбол – не найперший по важливості спорт для місцевих жителів, проте зібрати щось близько чотирьох тисяч глядачів на матчах збірної Чехії було легким завданням. Нехай сама команда й не порадувала вболівальників результатом, уже після перших двох днів втративши шанси на плей-оф.
Тепер, після вильоту господарів, турнір вже точно не буде святом такого масштабу. Що вже говорити про раунди з 1/4 фіналу та вище, які пройдуть у Празі на величезній О2 Arena. Величезній та тепер, мабуть, порожній.
В Україні часто проводять різноманітні спортивні змагання міжнародного масштабу. Кожного разу після них виникає запитання, а чи допоможуть вони у розвитку того чи іншого виду спорту. Федерації усіх видів спорту часто говорять, що проведення чемпіонату у країнах зі слабким розвитком цього спорту може допомогти у популяризації.
Але чомусь вважається, що це має бути тільки турнір у великій залі і він сам по собі повинен популяризувати щось там. В Градеці Краловому значно краще підготувались до цієї події та краще розуміють, що людей до заняття спортом потрібно запрошувати.
Окрім майданчика перед спорткомплексом та традиційними кошиками для призових кидків біля офіційних палаток турніру у парку поряд з Зимовим палацом відбувалось Свято спорту. Представники усіх спортивних клубів міста, різних секцій – від дзюдо до бальних танців, від хокею до фрісбі – стояли біля палаток, навколо яких були юрби людей.
Представники цих клубів привітно розповідали дітлахам та їх батькам про переваги свого спорту, робили показові виступи та надавали змогу спробувати свої сили всім, хто цього бажав. Можна було спробувати забити воротареві у хокейних воротах чи зіграти у футбол на невеликому полі. Якщо вже дуже хотілось, молодий дзюдоїст міг кинути усіх, хто цього сильно бажав.
У самому Градеці взагалі дуже добре підготувались до турніру з точки зору того, що потрібно показати усе найкраще. По місту не було помітно ніяких недавніх будівництв та хаотичних ремонтів доріг десь поряд з ареною. Місто інакше хотіло себе показати.
У тайм-аутах та перервах, окрім традиційної музики від діджея та виступів групи підтримки, вистачало інших оригінальних виступів. На майданчик виходили дітлахи з місцевої школи балету, інші колективи Градеця. За одним з кілець стоїть рояль, на якому протягом кожного з матчів грає місцевий віртуоз.
Ніяких грандіозних зірок за величезні гроші, ніяких прейскурантів на сотні тисяч та всього такого. Зрештою, цей етап приймає не вся Чехія, а місто Градець Кралове, саме його треба показати та прославити хоч у цьому невеликому колі вболівальників жіночого баскетболу.
Виявляється, щоб розвивати спорт, нових людей треба заманювати. Виявляється, щоб твоє місто запам’ятали, треба показувати щось своє та оригінальне. Усе так просто, якщо не намагатись вразити, розпилювати бюджет та робити якісь пафосні речі.
Але це зовсім не для України.
Источник: sportarena.ua
Добавьте «sportarena.ua» в свои избранные источники ⟶ Google News Подписаться