У четвер в по всьому Южному вимкнули світло та воду. Просто неможливо уникнути символізму ситуації, зважаючи на те, що у вівторок та середу місто приймало матчі Ліги чемпіонів з волейболу та баскетболу. Проте місцеві жителі говорять, що й для них самих така ситуація в новинку, хоча про це й попередили заздалегідь.
О 10:30 звичайного четвергового дня люди тіснились в довгих чергах супермаркетів та як ніколи багато за ці три дні гуляли вулицями. Відсутність світла вигнала надвір молодих мам з дітьми, стареньких бабусь та решту людей, хто сидить робочого дня вдома.
Відсутність світла зібрала докупи багато людей. Так у Южному може робити тільки місцевий баскетбольний Хімік – гордість цілого міста.
Жіноча волейбольна команда має своє важливе значення для місцевих жителів та відіграє важливу роль. Проте вона займає лише друге місце (а була ще донедавна третє до закриття легендарного гандбольного Портовика) у списку головних у Южному. Любов до баскетболу тут не описати словами. Враження ще збільшується через невеличкі розміри самого міста.
Кількість сильних баскетболістів на квадратний кілометр тут точно найбільша в Україні. Якщо десь глядачі після завершення гри чекають гравців біля автобусу, аби отримати автограф чи сфотографуватись, то у Южному це не обов’язково. Завтра кожного з гравців команди можна зустріти в місті.
Та й ніякі це не зірки для місцевих жителів, якщо вони ходять у той же супермаркет чи сидять у парку поряд з ними. Якихось гламурних місць у Южному фактично немає, тому все набагато простіше. Залишається тільки спорт. Цього разу – баскетбол.
***
Серед усіх клубів України Хімік найменше постраждав у останні роки через зниження фінансування та втрату інтересу з боку меценатів. Довгий час Хімік був аналогом футбольного Металіста та постійно вигравав лише бронзу. Проте останні два титули чемпіона виграла саме команда з Южного, скориставшись зникненням Донецька та Азовмаша, Івано-Франківська та Львова, проблемами Запоріжжя та Будівельника, незрілістю молодої команди Дніпра.
Такий успіх Хіміка показав його найголовніший здобуток, на відміну від інших клубів южненці зуміли створити фундамент, який не дозволив всьому розвалитись. Найкращі гравці продовжували залишати всі команди, зокрема й Хімік, але на їх місце приходили сильні дублери.
Олександр Рябчук та Володимир Конєв ще недавно були просто гравцями ротації, а тепер вони не просто лідери команди, але й гравці стартового складу збірної України останнього скликання. Безперечно, Хімік не готувався до того, що колись у баскетболі не буде грошей на зарплати у десятки тисяч доларів, проте він виявився найбільш підготовленим.
У клубі вміють рахувати гроші та намагаються витрачати їх мудро. Зараз у команді грає тільки один легіонер – розігруючий Джеймі Сміт. Інший американець – Тейвон Аллен – надовго не затримався у Южному, не показавши потрібного рівня гри. Навіщо легіонер, якщо він буде слабшим за місцевого?
Хімік від бронзового призера через середняка у часи найбільшого розквіту суперліги дійшов до найсильнішої команди чемпіонату та учасника Ліги чемпіонів від України. Матч проти Венеції був третім для Хіміка саме у цьому турнірі. Перші два – російському Автодору та французькому Ле-Ману – южненці програли, тому жадали зупинити серію невдач.
Нехай це до початку гри було чимось справді неймовірним.
Не завжди найкращі команди України навіть у найкращі часи досягали єврокубкових успіхів, що вже говорити тепер. Проте навіть якщо ти слабкіший, то необов’язково повинен програвати. І вже точно не хочеш програвати.
***
У грі проти Венеції Хімік відразу показав свої наміри зробити все можливе, аби не програти. Хоча вболівальники на трибунах були добре готові до того, що іншого результату окрім поразки не може й бути. Не варто забувати, що у Южному досить добре розбираються у баскетболі, щоб правильно оцінювати шанси Хіміка проти однієї з найкращих команд Італії.
Але під кінець матчу майже повний зал спорткомплексу Олімп вимагав тільки перемоги. Сутність людської натури у тому, що вона досить непогано почуває себе без надії на щось гарне, але при отриманні цієї надії реальність сприймається інакше.
– Да меняй ты уже этого Петрова! – кричить жіночка на ряд вище. Вона й сама не подумала, що за дві хвилини до кінця гри це щось ще буде важити.
Хімік вийшов працювати на перемогу і віддав усі сили на майданчику. Ті ж гравці збірної Рябчук та Конєв вважаються сильними по грі у захисті, проте вони обидва ще недавно були травмовані та не готові грати у повну силу. Проте їх самовідданість зіграла важливу роль. Так само, як і усіх інших гравців. Врешті-решт, Рябчук та Конєв були далеко не найкращими у Хіміка цього вечора.
Сильно та дуже мудро зіграв вищезгаданий Сміт, добре бився під щитами В’ячеслав Петров, свою роль добре виконали Олександр Антіпов та Олександр Беліков. Хімік показав характер – інакше перемоги досягти б не вдалося.
Петров вже ледь ноги пересував, він відіграв занадто багато як для центрового у такій грі та почав робити забагато помилок, проте саме він забив останній м’яч у грі та приніс перемогу Хіміку. За логікою речей, Петров не мав потрапляти у кошик, проте воля до перемоги зробила свою справу.
***
Окрім ментальних якостей Хіміка треба відзначити ще й роботу тренера. Навесні 35-річний Віталій Степановський отримав призначення головним тренером за дивних та цікавих обставин. Між першим та другим матчем фінальної серії минулого чемпіонату України Хімік несподівано вирішив замінити Олега Юшкіна на Степановського після поразки від Динамо.
Навіть не стільки важливо, що Хімік виграв ту серію, все ж команда вважалась фаворитом й так. Головне, що призначення Степановського було кроком, який рано чи пізно керівництво Хіміка зробило б і так. Молодий тренер справляє враження дуже цікавого спеціаліста, який намагається вчитись та прогресувати.
Після завершення гри у коротенькому інтерв’ю наставник южненців усе повністю розібрав та розкрив секрети. «Ми вирішили зіграти з короткою ротацією, адже раніше давали грати усім, а це викликало проблеми». Також Степановський розповів, що відсутність у стартовому складі молодого таланта Сергія Павлова викликана тим, що з ним на майданчику команда пропускає дуже багато очок на старті, як виявив аналіз попередніх ігор.
Його поведінка на лінії поля справила враження. Перш за все – багато підказок, особливо щодо командних дій тренер робив англійською мовою, хоча в команді лише один легіонер. У другій половині гри ротації у складі майже не було, а бігмени Петров та Антіпов відіграли ледь не по 20 хвилин. Проте Степановський упевнено контролював хід подій та свою команду.
При великій заслузі усіх учасників процесу, першим у Хіміка все одно треба відзначати саме тренера.
***
Зрештою Хімік досить сенсаційно переміг 65:64, зробивши гарний подарунок і собі за самовіддачу, і вболівальникам за підтримку. Було б дивно, аби южненці відносились до цього матчу якось інакше.
Не варто вживати пафосних слів, ніби команда – сенс життя місцевих жителів. Проте правда буде у тому, що БК Хімік важлива його частина. Що важливе для Южного – важливе й для жителів міста. Але тепер ще й навпаки, зважаючи на те, який інтерес викликають баскетбольні матчі у пересічних жителів міста.
Гра баскетбольної Ліги чемпіонів відразу після волейбольної Ліги чемпіонів, а також інтерес до них та відсутність чогось іншого цікавого у місті не залишає можливості для іншого висновку: Южне – спортивна столиця України прямо зараз.
Источник: sportarena.ua
Добавьте «sportarena.ua» в свои избранные источники ⟶ Google News Подписаться