Манчестер Сіті – Тоттенгем. Як це було?

Пеллегріні не навчився правильно використовувати Туре

Звістка про те, що влітку новим головним тренером Манчестер Сіті стане Хосеп Гвардіола, викликала з приводу персони Мануеля Пеллегріні емоції, які здебільшого зводилися до співчуття. Чилійський “Інженер” не зробив нічого для того, щоб втратити свою посаду. Інша справа, що Пеллегріні зробив не так багато й для того, щоб її зберегти. Як зазначав перед сьогоднішнім матчем колумніст The Independent Джек Пітт-Брук, у широкому розумінні нинішній склад Сіті залишається командою Роберто Манчині. Як свідчення цього журналіст наводив простий факт: Містяни досі спираються на кістяк у вигляді Джо Харта, Венсана Компані, Яя Туре, Давіда Сільви і Серхіо Агуеро. Понад те, ще той же Манчині розумів, що Туре неодмінно потрібна підтримка в опорній зоні, тому він випускав поруч із ним Найджела Де Йонґа та Ґарета Баррі. Пеллегріні, таке враження, до останнього не знайшов способу застосування Яя.

Тиждень тому, скажімо, менеджер знову довірив 32-річному півзахиснику місце в опорній зоні, забезпечивши йому підстраховку у вигляді Фернандіньйо і акценту на більш компактну гру Містян у центрі поля. Передчасна заміна Туре в матчі проти Лестера, здавалося, стала символічною точкою прощання івуарійця з роллю лідера Сіті, але Пеллегріні не здався, і сьогодні повернув Яя на позицію центрального атакувального півзахисника. Своєю чергою, в опорній зоні він зробив ставку на Фернандіньйо та Фернандо. Працьовиті бразильці повинні були створити для сорок другого номера необхідну платформу, з якої він міг би керувати діями центральної ланки команди, але перші ознаки гри Яя стали для команди невтішними.

Вже на 4-й хвилині зустрічі віце-капітан Сіті не встиг за прямим опонентом Мусою Дембеле і був змушений фолити. Приблизно за чверть години Туре продемонструє більш якісний елемент своєї гри, оббігши повільнішого Дембеле в контратаці, проте підсумкове протистояння в першому таймі виграє бельгієць. Муса оформив майже вдвічі більше дотиків до м’яча, зробивши показник Яя в 24 дотики вельми скромним.

Та найбільш красномовно нинішній стан Туре описав ігровий епізод в дебюті другої половини зустрічі. Він у звичній манері продовжив ривок центральною зоною попри відсутність варіантів продовження атаки і в оточенні трьох футболістів Тоттенгема не знайшов кращого виходу, ніж удар по воротах. Постріл із рикошетом від захисника відскочив до Серхіо Агуеро, але подарунок удачі “Кун” використати не зміг. Туре розчаровано розвів руками, а буквально за хвилину був обкрадений Еріком Дайєром у центрі поля. Переможний м’яч Крістіан Еріксен же зумів забити саме після обрізки Яя.

Прямий удар зі штрафного, що влучив на початку другого тайму в поперечку, нагадав про те, чому Пеллегріні продовжує довіряти колишньому футболісту Барселони. Проте загальний виступ Туре підтвердив ті ж самі речі, про які ми говорили місяць тому: використати потенціал півзахисника в Манчестері у повній мірі не змогли, а дні Яя на Істлендс вже пораховані.

Почеттіно вміє грати з високими ставками на кону

Головний тренер Тоттенгема напевно постарається уникнути запитань про шанси своєї команди на титул і після сьогоднішнього успіху, проте він чітко розуміє, чого він хоче від цього сезону. Коли на тижні журналісти прямо запитали у нього про шанси Шпор на чемпіонство, Почеттіно зазначив, що його команда має мрію. Джерела в клубі ж повідомили про те, що футболісти лондонців раді триматися осторонь від загального захоплення. У повному на несподіванки сезоні відчутний прогрес Тоттенгема відійшов на другий план.

Підлеглі Почеттіно, втім, використали це на свою користь. На відміну від того ж Лестера, вони не потерпають від зайвої уваги медіа. На відміну ж від клубів, що прийнято називати “великими”, Тоттенгем нікому нічого на зобов’язаний. Журналіст ESPN Мігел Ділейні резюмав це найкраще: “Процес самовдосконалення для Шпор значно важливіший, ніж підсумковий результат”. Заслуга ж аргентинського головного тренера полягає в тому, що він переконав жадібний до трофеїв клуб у правильності цього підходу.

Позбутися комплексів минулого і вірити в можливість успіху – ось перевага методичного підходу Почеттіно. На відміну від того ж Сіті, Шпори не програли жодного матчу прямим конкурентам. Сьогоднішня ж перемога над командою Пеллегріні дозволила лондонцям позбутися умовного “прокляття Іслендс” (Тоттенгем програв Містянам останні п’ять виїзних матчів) і відзначити дубль в іграх з манкуніанцями в цьому сезоні. У матчі на Вайт Гарт Лейн, нагадаємо, було зафіксовано рахунок 4:1.

Фулбеки Почеттіно – ключ до успіху

Лондонські кореспонденти, що стежать за Тоттенгемом на постійній основі тішаться в цьому сезоні з нового жарту. “Хто був найкращим гравцем Шпор у матчі?”, – запитують кожну суботу журналісти, і однозначна відповідь не знаходиться навіть після тривалих дискусій. На минулих вихідних, до прикладу, очевидним фаворитом здавався автор переможного м’яча у ворота Вотфорда Кіран Тріпп’єр – правий захисник провів чудовий матч і замкнув урешті розкішний простріл Деле Аллі. Однак за тиждень вихованець Манчестер Сіті не знайшов свого імені в стартовому протоколі Маурисіо Почеттіно на матч проти рідної команди.

В основу сьогодні повернувся Кайл Вокер, і пояснити це рішення тренерського штабу Шпор можна було тим, що вихованець Шеффілд Юнайтед забезпечує кращий баланс між діями на атаку та оборону. Пряма загроза Тріпп’єр, якого можна назвати одним із найкращих виконавців кросів в Англії, є очевидним козирем. Та річ у тім, що, відзначаючи ширину складу Почеттіно, який має по два рівноцінних виконавці на позиції флангових захисників (Данні Роуза ліворуч підтискає Бен Девіс), треба сказати, що першим вибором аргентинського фахівця залишається дует Вокер-Роуз.

У сьогоднішньому матчі ставка на футболістів збірної Англії виправдовувалась ще й тим, що Манчестер Сіті незвично глибоко використовував флангових виконавців, Давіда Сільву та Рахіма Стерлінга. Вінгери господарів постійно намагалися допомагати фулбекам, зміщуючись за вертикаллю дуже низько. Власне, саме це врешті дозволило Роузу заробити пенальті, який багато в чому визначив долю протистояння: Стерлінг змістився праворуч у намаганні допомогти Пабло Сабалеті, але через брак досвіду гри в обороні дав арбітру Марку Клаттенбурґу підстави призначити одинадцятиметровий, коли він намагався заблокувати подачу лівого захисника Шпор.

Компані – не панацея від проблем Сіті в обороні

Розмови про те, що Манчестер Сіті значно слабше виглядає без капітана Венсана Компані в основі, в цьому сезоні вже давно втратили актуальність. У впливі могутнього бельгійця на командні дії Містян сумніватися не доводилося, та справа полягає в тому, що більшу частину цього сезону команда Мануеля Пеллегріні була змушена обходитися без провідного футболіста. Востаннє четвертий номер з’являвся на полі у стартовому складі ще в листопаді, повернення ж на Boxing Day затьмарилось для нього миттєвим рецидивом. Останні три тижні Венсан тренувався у повноцінному режимі, отримаючи ігрову практику в іграх молодіжного складу, а сьогодні вперше за тривалий час повернувся у старт.

В дебюті зустрічі брак ігрової практики Компані активністю вдалося окреслити Сон Хин Мину – Венсан не впорався з різким прострілом Роуза, а нападник Шпор ледве його не обікрав. Втратив динамічного корейця Компані і в середині другого тайму, коли центрального захисника Сіті врятувало лише те, що Сон підіграв собі рукою. Урешті-решт, в обох із гольових моментів Тоттенгема можна знайти провину Компані.  Словом, ігрові кондиції бельгієць ще повертатиме.

Сіті продовжує губитися в матчах проти прямих конкурентів

Інформація про те, що в цьому сезоні команда Мануеля Пеллегріні не змогла переграти жодного з прямих конкурентів, тобто жодного з представників чільної шістки, до певного часу можна було списати на випадковість. Врешті, матч проти Арсенала Манчестер Сіті програв з мінімальним рахунком, а від поразок від Лестер в цьому сезоні не застрахований ніхто. Однак сьогоднішній матч не залишив жодного сумніву: Містяни не заслуговують перемагати конкурентів.

У сезоні, в якому Сіті повинен був забирати титул до рук, – найбільш широкий і зірковий склад робив команду Пеллегріні очевидним фаворитом – команда втрачає не лише статус лідера, а й ставить під загрозу своє місце в топ-четвірці. І в цьому, насправді, треба шукати провину менеджера: шанобливий і поважний, Пеллегріні впродовж усього англійського періоду роботи не мав необхідного інстинкту вбивці. І в матчах проти прямих конкурентів це проявлялося найбільш помітно.